Спочатку про міжнародні рейтинги. Україна займає 17-те місце у світі за високою ставкою податку на прибуток. А от за основними показниками економіки наша держава у п’ятірці найгірших. Головним відбитком цієї загальної невдачі є стан малого та середнього бізнесу. Свого часу цей сектор економіки розвивався на Дніпропетровщині досить бурхливо. Що й підтвердила обізнана гостя, яка нещодавно відвідала наше місто. Знайомтеся, Оксана Продан – знакова постать у діалозі влади з підприємцями. Вона – голова Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця».

— Пані Оксано, спитаю прямо: чи назріли у суспільстві такі зміни, що малий та середній бізнес відчув себе окремим рушійним класом!

— Ще у травні на з’їзді представників малого та середнього бізнесу в залі перебували представники усіх попітсил країни. Вони уважно слухали, а можливість висловитися мали під завісу заходу. Саме тоді наша команда представила програму або модель докорінного перевлаштування української економіки. Йшлося не про дріб’язкові зміни, а про справжню реформу від відповідальних людей. Підприємці запропонували суспільству глобальну відповідь, яка має бути економіка України. Пам’ятаю, як один з відомих депутатів і за фахом економіст не приховав подиву: «Нарешті малий та середній бізнес облишив скиглити та жалітися. Ці люди вже готові до дій».

— І що ж то за модель перетворень, яка справила враження на бувалого парламентаря!

— Насамперед ми пропонуємо серйозно змінити систему оподаткування. Не може молода економіка розвиватися за такої кількості податків. Для бізнесу замість 23 податків ми пропонуємо залишити п’ять – сім. До того ж підприємець має сам обрати, який з трьох сплатити: податок на прибуток, на продаж чи єдиний. А після сплати податків на нерухомість, імпорт, землю та соціального внеску має наступити момент істини. Все, вільний громадянин нічого державі не винен. І ніяких додаткових запитань і податкових гачків.

— Окрім тернистого шляху оподаткування до спрощення, с й інші принципові речі.

— Для початку зупинюся на двох. У нашій країні є проблема, не менш важлива за податки. Йдеться про захист бізнесу, а саме, права на власність. Це та умова, яка стимулює підприємництво в усьому світі. В Україні беззахисність бізнесу його розвиток серйозно гальмує. У своїй програмі ми не залишаємо державі можливості уникнути принципового рішення. І не важливо, йдеться тут про захист власника супермаркету чи захист споживача.

— Насправді ж подібні речі українці мали б захищати в судах…

— При погляді на наш судоустрій виникають великі сумніви у його дієвості. Ми пропонуємо обмежити суддів професійним терміном. Тобто обирати на посаду не більше ніж на сім років. Нехай знімають мантію й живуть за тими законами, які приймали, і за беззаконням, яке захищали. Повірте, допомагати ретроградам і злочинцям бажаючих стане істотно менше.

— Отже найбільший стимул для перетворення кожної особистості — суб’єктивний!

— Саме так. Підприємці гуртом добиватимуться відкритого реєстру судових рішень. Це істотно вплине на порядність Феміди. Одразу стане видно, який суддя порушував закон і робив це системно. Також допоможуть правовому захисту юридичних і фізичних осіб відкриті реєстри нерухомості та землі.

— Сьогодні вже с спроби використовувати такі реєстри. Наприклад, для вибіркового контролю з метою виявити корупціонерів.

— …Результат такого контролю дорівнює нулю. Ми знаємо, як вміють ховати власність чиновники. У них є родичі, друзі, сусіди. Ми переводимо це питання в іншу площину. Кожне право власності має бути публічним. І тлумачити такий закон мають абсолютно однаково незалежно від статусу порушника.

— Щоб усі закони працювали, в Україні має з’явитися нечувана умова: абсолютна прозорість.

— Ми вже говорили про відкритість реєстрів, але є ще одне вітчизняне «досягнення». Українські чиновники – чемпіони світу з перекручування законодавства. Це страшно, коли виконавці законів тлумачать їх не на користь суспільству. Ми розробили механізм прозорості. Сьогодні для громади рішення мають приймати тільки за публічного обговорення проблеми. Із залученням громадського активу, науковців тощо. А не за принципом, коли в одному кабінеті влада придумала, як вкрасти більше і нахабніше.

— В Україні й досі діє традиція: щоб владу поважали, бізнес має йти до неї.

— Це велика підміна. У цивілізованому світі усе навпаки. В Україні ж існує понад сорок реєстрів різних державних органів влади. Наші чиновники вже витратили мільйони у валютному вимірі на електронний обіг документів. А підприємець як носив із кабінету до кабінету папірці, так і носить. Насправді ж це мають робити чиновники і зобов’язати їх треба прийнятим у Верховній Раді законом.

— А чи треба робити прозорими вимоги до підприємців!

— Знову говоримо про єдиний державний реєстр таких вимог. Якщо ти власник перукарні – вони одні, якщо перевізник – інші. Все! Коли з’явиться єдина база, одразу зникнуть підстави для незаконних перевірок і відвертої корупції.

— Отже малий і середній бізнес готовий взяти відповідальність за переустрій країни!

— Наш бізнес в Україні часто є відповідальним за все. Навіть якщо і не повинен відповідати. Показовий приклад – штрафи за помилки у декларації. Нормальна людина цей стос паперу й за допомогою досвідченого бухгалтера не опанує. Отже треба досягти мінімізації стосунків бізнесу і держапарату. Потрібно позбутися усіх дозвільних довідок, відмінити регуляторні акти, уза­конити дзеркальну відповідальність. І обов’язково зменшити кількість податків до семи, які підприємець має. заплатити і бути вільним. А страхітливі за обсягом декларації нехай обробляють чиновники, які їх придумали. Я вас запевняю, якщо буде скасовано надмірну відповідальність бізнесу, держапарат одразу спростить власні вимоги. Тоді й з’являться передумови для розвитку заможної України, де пануватиме вільна конкуренція. А печерний бюрократизм місцевих чиновників перестане бути візитною карткою нашої держави.

Ігор СУХОВИЙ

Джерело