|
Багато українських правників, істориків і, особливо, політологів та журналістів сьогодні ще слабо уявляють, чим і як можуть їм допомогти географічні інформаційні системи (ГІС). Проте, в розвинутих країнах ГІС – це один з головних інструментів аналітичної роботи, принаймні, у сфері міжнародних зносин. Адже ніщо так гарно не демонструє "ступінь добросусідства" та вектори можливої економічної агресії, як мапа. Наприклад, ще в травні 2009 р. сайт «Heartland: Eurasian review of geopolitics» опублікував відеокарту «друзів і ворогів Московщини», назвав її «нічним жахом Обами» (F.Maronta, A. Desiderio, карта – Laura Canali). Відеокарта дозволила візуалізувати для широкого кола людей, які навіть слабо орієнтуються в географії та історії, експансіоністські прагнення Кремля й не тільки його.З іншого боку, й для "української" олігархічної еліти та пересічних громадян карта може розкрити сучасну міфологію й уберегти від багато такого, що щодня використовується в інформаційних й торгівельних війнах. На думку «Heartland: Eurasian review of geopolitics», головна зброя Російської Федерації – це її "труба". Маються на увазі уже існуючі газогони, ключові з яких йдуть територією "братньої" України, так і енергетичні проекти "Південний та Північні Потоки", якими вуглеводні спрямовуються до не менш експансіоністські налаштованої Європи.
 Росія, яка опинилася в наслідок програшу у Холодній війні у статусі сировинного додатку та джерела людських ресурсів, саме за допомогою цієї "зброї" сьогодні намагається впливати на розстановку сил у Європі. Й до цього, окрім досвіду "демократизації", її спонукає досвід Китаю. Захід, щоб задобрити вічно голодного гегемона й зняти загрозу експорту маоїзму як однієї з форм юдо-комунізму, без бою дав Китаю нові технології та доступ на свої ринки. Росія, яка сподівалася на те ж саме, відчуває себе ошуканою й це відчуття ще більше посилюється, так як левова доля результатів випробування технологій у вигляді неякісних і небезпечних товарів не була утилізована, а використана для знищення внутрішнього виробництва на теренах пострадянських країн. Звичайно, було б дивно, якби у президента Медведєва і прем’єра Путіна не було б таємного плану, як думає «Heartland: Eurasian review of geopolitics», під назвою «Проект Росія» й вони послідовно не втілювали б його в життя. І якщо у Китаю може бути на меті відродження Золотої Орди з московськими "князями" – данниками (аж до 18-го століття), цілком ймовірно, що за китайські гроші як проміжний етап може бути створення «Русскага Союзу» під проводом Хана з наступною "інтеграцією" до складу Російської Федерації частини республік колишнього Радянського Союзу. Маленьку рибку жере більша, а більшу – ще більша.  Одну з хвиль подібних фантазій Україна пережила у часи Макарича. Макарич, попри свою нікчемність, зумів організувати "Ланцюг єднання" й не допустити розподілу України на "шароварну" та "індустріальну". "Шароварна" мала стати "незалежною" під протекторатом західних демократій, а індустріальний Схід мав відійти до північного "брата" у якості компенсації втрат від "демократизації" та задля протидії можливому гегемонізму Китаю. У фаховому журналі "Воєнная мисль" у той час активно обговорювалися проблеми переформатування військових округів та адаптації системи бойової підготовки до умов, коли б в армії служили солдати і офіцери з потенційно "ворожої" території.
Тож не новина від «Heartland: Eurasian review of geopolitics», що згідно плану "Проект Росія", до складу «Русскага Союзу» повинні увійти Киргизія, Узбекистан, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Таджикистан та східна частина України і півострів Крим. Новиною є те, що Україна буде розпатрана уже на три частини… Як і у відповідності з маячнею на початку 90-х, Схід і Крим мають відійти до Московського Кагануту чи Ханства під лейблом "Русскага Союзу", Західна Україна (Галичина) знову буде "незалежною", а от Центральна Україна з Києвом мають стати "союзником" Москви.
Відповідно, "прямими" ворогами «Русскага Союзу» названі країни англосаксонського проекту – союзники Вашингтону і Лондона: Польща, Естонія, Латвія, Литва. "Вороги другого порядку" – Швеція, Румунія, Грузія. Й що цікаво, «Heartland: Eurasian review of geopolitics» запевняє, що прямим союзником Москви і друга стратегічна частина Євразійського союзу – Берлін, на карті відмічена як "вісь" Росія – Німеччина.
 В іншій статті у тому ж 2009 р. «Heartland: Eurasian review of geopolitics» запевняє, що вісь Німеччина – Росія уже історично склалася і справжнім жахом для США стане продовження цієї осі до Парижу, тобто створення нового Четвертого Рейху. Проте, немає гарантій точності інтерпретації від сайту "Обозрєватель" інтерпретації передрукованого на сайті "Воєнноє обозрєніе", де було наведено російському Інтернету лише частину прикладу використання картографічної інформації для геополітичного аналізу. В статті "Обозрєвателя" "У Медвєдєва і Путіна є план щодо приєднання України до Росії" сам заголовок статті та її зміст викладені у кращих російсько-троцькістських традиціях і мають домішок відвертої брехні та перекручування. Адже мова йде не про "приєднання", а про розчленування "братньої" слов’янської країни. В оригінальній статті можна знайти також такі перли, як "Китайсько-Американська гегемонія", "Газ і футбол визначають сьогоднішню Євразію", "франко-німецька пара" й т.п. Та й сам факт, що "сенсацію" чомусь віднайшли рівно через два роки, досить таки красномовний. Тому замовно відтиражований в останні дні цього березня висновок, що "розстановка сил досить логічна і союз Росії та Німеччини міг би зберегти Людство" сприймається як одеський гумор від "чорнявих комісарів" Ісаака Бабеля. Особливо, щодо "зберегти Людство" – мабуть, у формальдегіді чи "Людство" – це не українці. Іван Галенко, к.т.н.
|
Джерело Конкурс проекстів ГІС
Підписуйтесь!