Комітет

Верховної Ради України

з питань аграрної політики

та земельних відносин

Відповідно до статей 89 та 124 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вношу пропозиції до проекту Закону України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин», реєстр. №0906 від 27.11.2014.

1. Підпункт 2 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) – лабораторне дослідження (випробування), що проводиться  акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування)».

2. Підпункт 4 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«4) валідація – перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети».

3. Підпункт 5 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«5) вантаж — певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (в межах однієї товарної позиції згідно з УКТЗЕД), яка супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом) чи іншим документом, надходить з однієї країни, та перевозиться одним видом транспортних засобів».

4. Підпункт 7 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«7) відбір зразків – форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов’язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки за допомогою досліджень(випробувань) в місті проведення державного контролю або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;

5. Підпункт 8 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«8) державний інспектор – посадова особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних заходів та до службових обов’язків якої належить здійснення заходів державного контролю».

6. Після підпункту 12 частини 1 статті 1 законопроекту доповнити новим підпунктом такого змісту:

«13) дослідження (випробування) на місці – оперативні дослідження (випробування) зразків, що проводяться під час проведення державного контролю на місці його проведення і можуть включати органолептичні дослідження, виміри температури, вологи та інші дослідження(випробування), які не потребують відправлення зразків  в лабораторію».

7. Після підпункту 19 частини 1 статті 1 законопроекту доповнити новими підпунктами такого змісту:

«20) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VII цього Закону), – власник вантажу або його представник згідно з документами, які супроводжують вантаж;

21) офіційний ветеринарний лікар – лікар або фельдшер ветеринарної медицини, який має відповідний диплом та здійснює діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин або  іншу ветеринарну діяльність, і відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначених потужностях».

8. Підпункт 30 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:

«30) уповноважена особа – особа, якій компетентним органом у відповідності до цього Закону надано повноваження щодо здійснення визначених цим Законом заходів державного контролю».

9. Статтю 5 законопроекту замінити статтями такого змісту:

«Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належить:

1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;

2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;

3) затвердження порядку проведення зовнішнього аудиту компетентного органу та довгострокового плану проведення зовнішніх аудитів компетентного органу;

4) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;

5) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;

6) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності(частоти) здійснення планових заходів державного контролю потужностей;

7) порядок проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю.

8) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:

1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків;

2) довгостроковий план державного контролю;

3) методи контролю зоонозів;

4) вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;

5) порядок затвердження та застосування частоти документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень(випробувань) вантажів з продуктами, частоти документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок (включно досліджень(випробувань) на місці та лабораторних досліджень(випробувань) вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

6) граничні норми (обсяги) відбору зразків;

7) порядок відбору зразків для досліджень(випробувань) на місці або в уповноважених лабораторіях та їх перевезення (пересилання) до цих лабораторій. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.».

10. Статтю 6 законопроекту доповнити новими абзацами такого змісту:

«затверджує у щорічному плані державного контролю частоту документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з продуктами, частоту документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок вантажів (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

затверджує у щорічному плані державного контролю параметри, відповідно до яких проводяться дослідження (випробування) на місці та лабораторні дослідження (випробування) зразків з вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, а також відібрані з об’єктів санітарних заходів на митній території України;

надає повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, контролює їх діяльність та позбавляє таких повноважень, а також веде Державний реєстр уповноважених осіб;

контролює результативність виконання своїх обов’язків посадовими особами компетентного органу, його територіальних органів, державного контролю, що здійснюється уповноваженими особами, зокрема встановлює критерії оцінювання діяльності таких осіб та періодично проводить оцінювання їх діяльності за відповідними щорічними планами. Результати зазначеного контролю за минулий рік оприлюднюються не пізніше першого квітня наступного за звітним року».

11. Частину 3 статті 7 законопроекту викласти в такій редакції:

«3. Компетентний орган зобов’язаний регулярно, але не рідше одного разу на календарний рік проводити внутрішній аудит своєї діяльності за встановленим цим органом довгостроковим планом внутрішніх аудитів, який оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Кабінет Міністрів України або уповноважена ним особа/особи не рідше одного разу на календарний рік проводять зовнішній аудит компетентного органу за затвердженим Кабінетом Міністрів України порядком та багаторічним планом проведення зовнішніх аудитів компетентного органу на основі принципів незалежності, прозорості та залучення представників громадськості. Результати внутрішнього і зовнішнього аудиту компетентного органу оприлюднюються на його офіційному веб-сайті до 01 квітня року, наступного за звітним. За результатами зовнішнього і внутрішнього аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону і оприлюднює відповідні звіти на своєму офіційному веб-сайті.».

12. Після частини 1 статтю 8 законопроекту доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:

1) офіційні ветеринарні лікарі, що можуть здійснювати повноваження державного ветеринарного інспектора стосовно заходів державного контролю, що визначені розділом VI цього Закону;

2) працівники бійнь, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, що можуть здійснювати заходи державного контролю відповідно до розділу VI цього Закону;

3) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії, що можуть здійснювати відбір зразків, випробування на місці та лабораторні дослідження (випробування), а також виконувати інші функції, передбачені Розділом ІV цього Закону;

4) державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу, що можуть здійснювати заходи державного контролю відповідно до розділів VI, VІI, аудит та інспектування потужностей, що виробляють (здійснюють обіг) харчові продукти, корми, органічну продукцію, а також здійснювати відбір зразків, дослідження (випробування) на місці харчових продуктів та кормів, органічної продукції;

5) інші, ніж зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, фізичні особи, що можуть здійснювати такі види державного контролю (окрім тих, які передбачені розділами VI і VIІ цього Закону): інспектування, аудит потужностей, що виробляють(здійснюють обіг) харчові продукти або корми нетваринного походження, органічну продукцію, а також відбір зразків, дослідження (випробування) на місці;

6) інші, ніж зазначені в пунктах 3 і 4 цієї частини юридичні особи, що можуть здійснювати інспектування, аудит потужностей, що виробляють (здійснюють обіг) харчові продукти, корми, органічну продукцію, а також здійснювати відбір зразків, дослідження (випробування) на місці харчових продуктів та кормів, органічної продукції.».

13. Після частини 5 статтю 8 законопроекту доповнити новою частиною такого змісту:

«6. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання, призупинення та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття. Компетентний орган веде у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, Державний реєстр уповноважених осіб та забезпечує вільний доступ до нього на своєму офіційному веб-сайті.».

14. Статтю 10 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Вимоги до державного ветеринарного інспектора

1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, відповідає вимогам Закону України «Про державну службу» та має досвід здійснення заходів державного контролю свіжого м’яса не менше одного року.

2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний поглиблювати свої знання шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації, які проводяться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.».

15. Статтю 11 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 11. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження

1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути призначена лише особа, яка має освіту у галузі ветеринарної медицини

2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:

під час аудиту – збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин – проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;

здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.

3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов’язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.».

16. Після статті 11 законопроекту доповнити новими статтями такого змісту:

«Стаття 12. Права операторів ринку

1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:

1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);

3) одержувати копії направлення на проведення інспектування, аудиту, відбору зразків та проведення досліджень(випробувань) на місці;

4) не допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб до здійснення інспектування, аудиту відбору зразків та проведення досліджень(випробувань) на місці, якщо:

а) вони здійснюються з порушенням вимог щодо частоти інспектування відбору зразків та проведення досліджень(випробувань) на місці або лабораторних досліджень(випробувань), встановленої щорічним планом державного контролю;

б) державний інспектор, державний ветеринарний інспектор, уповноважена особа не надала копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

в) державний інспектор, державний ветеринарний інспектор,  уповноважена особа не внесла запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);

5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати під час здійснення таких заходів юридичних та фізичних осіб, якщо останні не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;

6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;

7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків;

8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків;

9) під час відбору зразків одержувати один зразок для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);

10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;

11) оскаржувати в установленому законом порядку рішення, дії або  бездіяльність посадових осіб компетентного органу та уповноважених осіб;

12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.

Стаття 13. Обов’язки операторів ринку

1. Оператор ринку зобов’язаний:

1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим та іншими законами України;

2) усувати виявлені невідповідності шляхом проведення корекцій та корегувальних заходів;

3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що містяться в направленні на проведення інспектування, аудиту, відбору зразків та проведення досліджень(випробувань) на місці;

4) забезпечувати умови для відбору зразків;

5) одержувати примірник припису, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю;

6) дотримуватися інших вимог закону.».

17. Статтю 15 законопроекту доповнити новою частиною такого змісту:

«1. Державний контроль здійснюється за принципами:

1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;

2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;

3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;

4) об’єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;

5) законності;

6) відкритості, прозорості, плановості та  системності державного контролю;

7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;

8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акту допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;

9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;

10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;

11) оцінки ризиків та доцільності;

12) дотримання умов міжнародних договорів України.».

18. Частину 1 статті 15 законопроекту викласти в такій редакції:

«2. Державний контроль повинен бути ризик-орієнтованим та здійснюватися із частотою, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.».

19. Частину 3 статті 15 законопроекту доповнити новим абзацом такого змісту:

«Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення результативності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти за відповідною адресою оператора ринку, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.».

20. Частину 1 статті 16 законопроекту викласти в такій редакції:

«1. Заходи державного контролю здійснюються в таких формах: державний моніторинг, аудит, інспектування, передзабійний та післязабійний огляд, відбір зразків, дослідження(випробування) на місці, лабораторне дослідження (випробування), документальна перевірка, перевірка відповідності, фізична перевірка.».

21. Статтю 16 законопроекту доповнити новими частинами такого змісту:

«3. Компетентний орган затверджує і запроваджує постійно діючі процедури (однією з форм яких є аудит), що необхідні для перевірки результативності заходів державного контролю, які проводяться силами компетентного органу та/або уповноваженими особами.

4. Компетентний орган повинен забезпечити проведення корегувальних дій, якщо вказані в частині шостій цієї статті перевірки вказують на невідповідність порядку проведення зазначених в частині п’ятій цієї статті форм державного контролю.».

22. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 17. Методики відбору зразків, методи та методики лабораторних досліджень (випробувань), досліджень(випробувань) на місці. Альтернативні та арбітражні лабораторні дослідження (випробування)

1. Для цілей державного контролю, проведення альтернативних та арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) використовуються методики відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також досліджень(випробувань) на місці, що встановлені нормативно-правовими актами, а у разі їх відсутності – національними стандартами України. У випадку відсутності нормативно-правових актів, обґрунтування неможливості застосування національних стандартів України або їх відсутності застосовуються методики, що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом або, якщо всі вищезазначені у цій частині документи відсутні, застосовуються методики, що валідовані (підтверджені) референс-лабораторіями.

2. У разі неможливості застосування методик, зазначених в частині першій цієї статті, акредитована лабораторія може застосовувати інші методики, але ці методики повинні бути валідовані (підтверджені). Допускається валідація (підтвердження) методики в межах однієї лабораторії відповідно до нормативно-правових актів України, національних стандартів України, документів відповідних міжнародних організацій, законодавчих актів ЄС у цьому порядку пріоритету.

3. Методики лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:

а) правильність;

б) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);

в) межа виявлення;

г) межа виміру;

ґ) точність;

д) повторюваність;

е) відтворюваність;

є) відновлення;

ж) вибірковість;

з) чутливість;

и) лінійність;

і) похибка вимірювання;

ї) інші критерії, які можуть бути визначені як обов’язкові центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання на основі документів відповідних міжнародних організацій або законодавства ЄС, або шляхом посилання на відповідні національні або міжнародні стандарти, законодавчі акти ЄС.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує:

1) порядок визначення параметрів безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, відповідно до яких проводяться дослідження(випробування) на місці та лабораторні дослідження(випробування) зразків з вантажів, що ввозяться(пересилаються) на митну територію України, а також відібраних з об’єктів санітарних заходів на митній території України;

2) у випадку отримання нової інформації або наукових висновків – параметри безпечності та окремі показники якості харчових продуктів, які раніше не застосовувалися, але повинні негайно стати об`єктами державного контролю.

5. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання, затверджує:

1) зазначені в частині третій цієї статті критерії на основі документів відповідних міжнародних організацій або законодавства ЄС. Якщо ці критерії не затверджені, застосовуються критерії, встановлені в документах відповідних міжнародних організацій або законодавстві ЄС;

2) правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань), що проводяться для цілей державного контролю та альтернативних і арбітражних досліджень (випробувань). Якщо ці правила відсутні, застосовуються правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань), встановлені законодавством ЄС;

3) перелік референс (підтверджуючих) методик та методів, які застосовуються для цілей державного контролю, проведення альтернативних і арбітражних досліджень (випробувань). В зазначений перелік включаються референс (підтверджуючі) методики та методи, що затверджені нормативно-правовими актами України, національними стандартами України, документами відповідних міжнародних організацій, законодавчими актами ЄС у цьому порядку пріоритету. Якщо зазначений перелік не затверджений або в ньому відсутня методика (метод) для визначення певної речовини або мікроорганізму, застосовується референс або підтверджуюча методика, що затверджена нормативно-правовим актом України, національним стандартом України, документом відповідної міжнародної організації, законодавчим актом ЄС у цьому порядку пріоритету.

6. Відбір зразків для цілей державного контролю обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, а у разі їх відсутності – національними стандартами. Якщо зазначені в першому реченні цієї частини нормативно-правові акти або національні стандарти відсутні, застосовуються документи відповідних міжнародних організацій, а у разі їх відсутності – законодавчі акти ЄС.

7. Відбір зразків для цілей державного контролю, лабораторних альтернативних і арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється шляхом відбору двох юридично і аналітично ідентичних зразків за виключенням випадків, коли кількість об’єкта, з якого відбирається зразок, не дозволяє це зробити. Один зразок направляється в уповноважену компетентним органом лабораторію для проведення лабораторних досліджень (випробувань), а другий – залишається у компетентного органу або уповноваженої особи. Компетентний орган або уповноважена особа повинні відібрати третій юридично і аналітично ідентичний зразок і передати його оператору ринку, якщо він цього вимагає протягом проведення відбору зразків. Якщо кількість об’єкта санітарних заходів достатня тільки для відбору двох зразків, один з них надається оператору ринку.

8. Компетентний орган або уповноважена особа складає Акт відбору зразків в двох екземплярах, один з яких надається оператору ринку. В Акті відбору зразків, зокрема, зазначаються:

1) методика проведення відбору зразків (назва, номер), а у разі її відсутності – міститься опис дій з відбору зразків та застосованих інструментів (обладнання);

2) перелік показників, за якими повинно бути проведено лабораторне дослідження (випробування) відповідного зразка.

9. Поводження з відібраними зразками повинно забезпечувати їх юридичну та аналітичну ідентичність.

10. На замовлення оператора ринку, у якого залишився зразок, може проводитися альтернативне лабораторне дослідження (випробування) акредитованою лабораторією, що застосовує відповідну референс (підтверджуючу) методику та яка є незалежною від цього оператора ринку.

11. Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) проводиться, якщо результати лабораторного дослідження (випробування), що здійснювалося в рамках державного контролю, свідчать про невідповідність, а результати альтернативного дослідження (випробування) – ні. У цьому випадку застосовується зразок, що зберігався у компетентного органу. Якщо оператор ринку подав до компетентного органу разом із результатами альтернативного лабораторного дослідження (випробування) заяву про те, що він замовляє арбітражне лабораторне дослідження (випробування), компетентний орган повинен протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання такої заяви, передати цьому оператору ринку один з двох зразків, що зберігався у нього, за виключенням випадків, коли було відібрано тільки два зразки внаслідок недостатності кількості об’єкту, який є предметом державного контролю.

12. Результати альтернативного лабораторного дослідження (випробування) або арбітражного лабораторного дослідження (випробування) не можуть не визнаватися будь-якою особою та/або не братися нею до уваги на тій підставі, що вони:

1) замовлені оператором ринку або особою за його дорученням;

2) проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, встановленим частиною десятою цієї статті, але не є уповноваженим компетентним органом.

13. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) критерії юридичної і аналітичної ідентичності зразків;

2) порядок виконання положень частин восьмої-дев’ятої цієї статті;

3) порядок прийняття рішень компетентним органом на основі результатів альтернативних лабораторних досліджень (випробувань) і арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);

4) порядок оскарження оператором ринку рішень компетентного органу, що були прийняті на основі результатів альтернативних або арбітражних досліджень (випробувань).

14. Результати альтернативних та арбітражних лабораторних досліджень (випробувань), а також прийняті на їх основі рішення компетентного органу можуть бути оскаржені в адміністративному суді відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.».

23. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 18. Уповноважені лабораторії

1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, які уповноважені компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.

2. Акредитована лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).

3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність законодавству, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), інформацію про які було надано компетентному органу раніше.».

24. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 19. Референс-лабораторії

1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, які уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.

2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).

3. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробленні проектів нормативних документів;

5) координація діяльності уповноважених лабораторій;

6) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;

7) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;

8) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);

9) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.

4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованими лабораторіями, які розташовані в інших країнах та мають статус референс-лабораторії згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій та/або законодавства Європейського Союзу.».

25. Статтю 17 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 20. Довгостроковий план державного контролю

1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Впровадження довгострокового плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і виконання заходів з усунення виявлених недоліків.

2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:

1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;

3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади у встановлених законом випадках;

4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;

5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;

6) методику визначення показників, за якими здійснюються лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;

7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;

8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;

9) методи/механізми забезпечення відповідності всім вимогам, що зазначені в статті 8 цього Закону.

3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:

1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;

3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних виявляється необхідність внесення відповідних змін.

4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю відбуваються не пізніше 60 днів із моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.».

26. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 21. Щорічний план державного контролю

1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.

2. Щорічний план державного контролю розробляється та затверджується компетентним органом на наступний рік до 1 грудня поточного року.

3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками.

4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.

5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.».

27. Статтю 18 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 22. Щорічний звіт про виконання довгострокового плану державного контролю

1. Компетентний орган щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 липня наступного за звітним року.

2. Щорічний звіт повинен містити таку інформацію:

1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;

2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведеного протягом звітного року;

3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;

4) заходи, включаючи примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;

5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку на оскарження відповідної постанови (рішення), а у разі оскарження – не раніше остаточного вирішення відповідного спору судом.».

28. Статтю 22 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 23. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами

1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі – план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному впровадженню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, яким не можна запобігти та які не можуть бути усунені або зменшені до прийнятного рівня звичайними заходами.

2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їх завдання та повноваження, пов’язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.

3. План дій за надзвичайних обставин має переглядатися у разі необхідності, зокрема у випадку внесення змін до структури компетентного органу.».

29. Назву розділу IV законопроекту викласти в такій редакції:

«Державний контроль харчових продуктів тваринного походження та живих тварин»

30. Статтю 23 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 24. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса

1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.

2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається непридатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.

3. За результатами державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор:

1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;

2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин.».

31. Абзац перший частини 2 статті 24 законопроекту викласти в такій редакції:

«2. Компетентний орган на підставі аналізу ризиків зобов’язаний визначити бійні та потужності з переробки диких тварин такими, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, у разі виконання ними таких вимог:».

32. Підпункт 1 частини 2 статті 24 законопроекту викласти в такій редакції:

«1) під час передзабійного огляду на бійні:

державний ветеринарний інспектор або офіційний ветеринарний інспектор здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні;

помічник державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів, і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;

державний ветеринарний інспектор  перевіряє згідно розробленого ним щорічного плану виконання помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов’язків та звітує за результатами цієї перевірки до головного державного ветеринарного інспектора не пізніше 1 лютого наступного за звітним року;».

33. Назву розділу V законопроекту викласти в такій редакції:

«Здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, та в країнах-експортерах».

34. Статтю 27 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 27. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України

1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.

2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.

3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.

5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включених до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.

6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.

7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.

8. Вимоги частин першої – сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:

1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує  граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;

4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує  граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:

а) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;

б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;

5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та отримання дозволу компетентного органу на відповідне ввезення (пересилання) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

9. Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням повинні бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров’ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

10. Композитні продукти, які не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:

1) не містять у своєму складі м’ясних продуктів,

2) складаються менше ніж наполовину:

з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або

з переробленого рибного чи яєчного продукту;

3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;

4) містять маркування українською мовою та або супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.».

35. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 28. Фізична перевірка вантажів із продуктами

1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з’ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.

Фізична перевірка може включати такі види досліджень (випробувань):

1) дослідження(випробування) на місці;

3) лабораторні дослідження (випробування).

2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати такі дії:

1) перевірка умов перевезення та транспортних засобів для визначення, зокрема, переривання ланцюга холодного зберігання або будь-якої іншої невідповідності;

2) зважування вантажу і порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті та в іншому документі, що супроводжує продукт (за необхідності);

3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;

4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;

5) перед проведенням органолептичних досліджень, простих фізичних і хімічних досліджень та лабораторних досліджень (випробувань) огляд 1 відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у разі насипних продуктів – щонайменше п‘яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.

3.  Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань), які здійснюються в межах фізичної перевірки вантажу з продуктами, не можуть бути отримані негайно, але в результаті документальної перевірки і перевірки відповідності не виявлено загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту дозволяє випуск вантажу у вільний обіг. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

У разі отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які свідчать про небезпечність вантажу, відповідні продукти відкликаються з обігу оператором ринку за його рахунок.

Якщо лабораторні дослідження (випробування) здійснюються у випадках, визначених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 45 цього Закону, випуск вантажу з продуктами у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань) забороняється.

4. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися виключно у разі, якщо:

1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;

2) під час органолептичних або простих фізичних та хімічних досліджень зразків було виявлено їх невідповідність;

3) щодо попереднього вантажу цього оператора ринку було встановлено невідповідність;

4) існує обґрунтована підозра щодо невідповідності.

5.  Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номера пломби у товарно-транспортну накладну.

6.  Якщо результати перевірки вантажів з продуктами підтверджують грубе або систематичне порушення законодавства, компетентний орган вживає таких заходів:

1) повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости про відповідні вантажі, у тому числі про походження і характеристики небезпечних продуктів;

2) забезпечує фізичну перевірку, у тому числі відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування), наступних десяти вантажів із продуктами того самого походження. Якщо такі перевірки підтверджують невідповідність, до вантажу із продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;

3) здійснює дії для визначення причин виявлених порушень.».

36. Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:

«Стаття 30. Дослідження (випробування) на місці і лабораторні дослідження (випробування)

Відбір зразків та їх дослідження(випробування) на місці і/або лабораторні дослідження (випробування) в межах фізичної перевірки вантажу проводяться виключно у таких випадках:

1) останній попередній вантаж, що походить з тієї самої потужності, за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнано небезпечним;

2) отримання компетентним органом офіційної інформації, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов’язані з харчовими продуктами та кормами (The Rapid AlertSystemfor Foodand Feed–RASFF), про появу (наявність)в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;

3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного контролю або окремим  планом держаного моніторингу, якщо він не розрахований на один рік і не включений в щорічний план державного контролю;

4) поява за результатами документальної перевірки або перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності;

5) спеціальні умови імпорту вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, передбачають лабораторне дослідження(випробування) на наявність визначеного в цих спеціальних умовах небезпечного фактора.».

37. Статтю 38 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 38. Принципи фінансування державного контролю

1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених статтею 64 цього Закону.

2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати його фактичної собівартості, що включає виключно такі витрати:

на оплату праці осіб, які безпосередньо здійснюють державний контроль, у тому числі на їх службові відрядження, а також пов’язані з ними витрати на сплату податків та зборів, передбачених податковим законодавством;

на підвищення кваліфікації (навчання) осіб, які безпосередньо здійснюють державний контроль;

на утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, що необхідні для здійснення державного контролю;

на здійснення відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань), а також проведення досліджень(випробувань) на місті.

3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та у сфері ветеринарної медицини, щорічно оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.».

38. Статтю 39 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 39. Державний контроль, що фінансується за рахунок операторів ринку

1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб виключно у таких випадках:

1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;

2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;

3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:

за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за  результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;

на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.».

39. Назву розділу VIII законопроекту викласти в такій редакції:

«Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми».

40. Статтю 40 законопроекту викласти в такій редакції:

«Стаття 40. Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми

1. Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:

1) невідповідність вимогам законодавства про харчові продукти та корми щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів та/або кормів на будь-якій стадії виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами та/або кормами, якщо така невідповідність не створила умови для шкідливого впливу харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин, якщо така невідповідність виявлена не вперше протягом календарного року до моменту виявлення;

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі шість мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат;

2) невідповідність вимогам законодавства про харчові продукти та корми щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів та/або кормів на будь-якій стадії виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами та/або кормами, якщо така невідповідність створила умови для шкідливого впливу харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин, якщо така невідповідність виявлена не вперше протягом календарного року до моменту виявлення;

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі десять мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі шість мінімальних заробітних плат;

3) виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів не для власного споживання з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов’язковість її державної реєстрації встановлена законом, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі двадцять  мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі одинадцять мінімальних заробітних плат;

4) виробництво, зберігання харчових продуктів та/або кормів не для власного споживання без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти  мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі  двадцяти  мінімальних заробітних плат;

5) невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужності постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі дванадцять мінімальних заробітних плат;

6) реалізація харчового продукту або корму, маркування якого не відповідає вимогам законодавства про харчові продукти або корми, якщо це не може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини та/або тварини та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

7) реалізація харчового продукту або корму, маркування якого не відповідає вимогам законодавства про харчові продукти та корми, і якщо це може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини та/або тварини (окрім випадків, передбачених пунктом 9 цієї частини) та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

8) реалізація харчового продукту або корму, мінімальний строк придатності якого минув, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пяти  мінімальних заробітних плат;

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

9) реалізація швидкопсувного харчового продукту або корму, кінцева дата споживання якого минула, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пяти   мінімальних заробітних плат;

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

10) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми,  якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

11) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчового продукту або корму, стосовно якого доведено, що цей харчовий продукт або корм спричинив шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини, або спричинить шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини у разі споживання -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;

12) використання у виробництві, обіг незареєстрованого об’єкту санітарних заходів, якщо обов’язковість його державної реєстрації встановлена законом і це не спричинило шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;

13) використання у виробництві, обіг незареєстрованого об’єкту санітарних заходів, якщо обов’язковість його державної реєстрації встановлена законом та за умови наявності факту спричинення шкідливого впливу цього об`єкту на здоров’я людей та/або тварин, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі в двадцяти мінімальних заробітних плат;

14) пропонування до реалізації або реалізація непридатного харчового продукту або корму, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі ста відсотків від вартості усієї партії цього продукту або корму,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі ста відсотків від вартості усієї партії цього продукту або корму;

15) реалізація харчового продукту або корму стосовно якого доведено, що цей харчовий продукт або корм спричинив шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини, або спричинить шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини у разі споживання -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;

16) невідповідність значення параметру безпечності об’єкту санітарних заходів, встановленого законодавством про харчові продукти та корми, якщо така невідповідність не спричинила шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

17) невідповідність значення параметру безпечності об’єкту санітарних заходів, встановленого законодавством про харчові продукти та корми, якщо така невідповідність спричинила шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

18) невідповідність значення параметру окремого показника якості харчового продукту або корму, встановленого законодавством про харчові продукти або корми, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі в п’яти мінімальних заробітних плат;

19) невиконання рішення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) про знищення харчового продукту та/або допоміжного матеріалу для переробки, що є шкідливими для здоров’я людей, або корму та/або допоміжного матеріалу для переробки, що є шкідливим для здоров’я тварин -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

20) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадових осіб компетентного органу -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

21) відмова з підстав, не передбачених законом, у допуску осіб до здійснення державного контролю, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі семи мінімальних заробітних плат;

22) невиконання у встановлений строк наданого у відповідності до закону припису посадової особи компетентного органу щодо усунення порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктами 1, 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 частини першої цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пятнадцять мінімальних заробітних плат,

на фізичних осіб – підприємців – у розмірі десять мінімальних заробітних плат;

23) невиконання прийнятого та наданого у відповідності до закону оператору рішення або розпорядження про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних та/або фізичних осіб – у розмірі п’ятидесяти мінімальних заробітних плат;

2. В разі усунення правопорушення під час відповідного заходу державного контролю, протокол щодо нього не складається.

3. Якщо протягом проведення планового або позапланового заходу державного контролю (за виключенням випадків, передбачених частинами вісім – десять цієї статті) виявлене одне або декілька правопорушень, відповідальність за які встановлено пунктами 1, 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 частини першої цієї статті, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень вимог законодавства без оформлення відповідного протоколу.

4. У приписі зазначаються ті ж самі відомості, що передбачені для протоколу частиною п`ятою статті 66 цього Закону, та строк, який визначений державним інспектором (державним ветеринарним інспектором) для усунення виявленого правопорушення, і який не може бути меншим за чотирнадцять календарних днів, та пропозиції державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) щодо механізму/механізмів усунення виявленого правопорушення. Оператор ринку має право обрати інші, ніж запропоновані державним інспектором (державним ветеринарним інспектором), механізми усунення виявленого правопорушення.

5. Оператор ринку має право надати державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) пропозицію щодо строку усунення виявленого правопорушення з відповідним обґрунтуванням, які зазначаються у приписі. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повинен розглянути цю пропозицію та обґрунтування і встановити строк усунення виявленого правопорушення з їх врахуванням.  Якщо строк усунення виявленого правопорушення, встановлений державним інспектором (державним ветеринарним інспектором), менше на п’ять і більше календарних днів ніж строк, запропонований оператором ринку, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) зазначає в приписі причини такої різниці в строках.

6. Форма припису затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

7. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повинен перевірити виконання оператором ринку припису, який був виписаний цим інспектором, після настання дати усунення виявленого правопорушення, але не пізніше двадцяти одного календарного дня з цієї дати. У виключних випадках, зокрема, у разі хвороби, звільнення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора), перевірку виконання оператором ринку припису може здійснювати інший інспектор.

8. Якщо за результатами перевірки, зазначеної в частині восьмій цієї статті, встановлено, що виявлене під час проведення попереднього заходу державного контролю правопорушення усунуте, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) робить відповідний запис в акті державного контролю.

9. Якщо за результатами перевірки, зазначеної в частині восьмій цієї статті, встановлено, що правопорушення не усунуте, застосовуються положення статті 66 цього Закону.».

41. Після статті 41 законопроекту доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 42. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів

1. Якщо встановлено факт того, що виробництво та/або обіг харчового продукту або корму спричинило та буде спричиняти шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин у разі продовження виробництва та/або обігу харчового продукту або корму, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) зобов’язаний прийняти з урахуванням положень частини другої цієї статті рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу зазначеного харчового продукту або корму не пізніше наступного календарного дня з дати встановлення такого факту та в цей день вручити його операторові. Одночасно  подається позов до відповідного суду з метою підтвердження обґрунтованості вжиття цього заходу реагування, де цей позов повинен бути розглянутий не пізніше двох робочих днів з дня, наступного за днем його отримання.

2. Рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчового продукту або корму приймається, якщо  не існує інших засобів уникнути та/або попередити шкідливий вплив цього харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин. Разом з рішенням складається протокол.

3. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, та має містити вказівку, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.

4. Рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності у день його вручення операторові ринку і оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше десяти робочих днів.

5. Якщо у головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) є підстави вважати, що для усунення оператором ринку порушень законодавства про харчові продукти та/або корми необхідним є тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів понад строк, вказаний у частині четвертій цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) в день прийняття рішення видає розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів або кормів на відповідний строк та в той же день звертається до відповідного  суду з  позовом про підтвердження обґрунтованості вжиття цього заходу реагування.

4. Розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності одночасно з набранням законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття відповідного заходу реагування. Строк, на який згідно з відповідним розпорядженням має бути припинено виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, відраховується з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття заходу реагування.

5. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо виконана хоча б одна з нижченаведених умов:

1) закінчився строк тимчасового припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні/розпорядженні головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора);

2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні/розпорядженні компетентного органу;

3) суд скасував рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

4) суд, який ухвалив постанову про підтвердження обґрунтованості розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про задоволення заяви оператора ринку про скасування вказаного розпорядження на підставі усунення або припинення існування обставини, які стали підставою для його прийняття; Ухвала суду про задоволення або відхилення зазначеної в цьому пункті заяви оператора  повинна бути прийнята протягом не більше трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання від оператора ринку цієї заяви;

5) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) скасував винесене ним рішення/розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів у разі підтвердження за результатами перевірки усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.».

42. Абзац перший частини 1 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту викласти в такій редакції:

«1. Цей Закон набирає чинності через вісімнадцять місяців з дня його опублікування, крім:

частини другої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;

пункту 2 частини другої статті 31, частин першої – четвертої статті 34, цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;

підпунктів «ґ», «д», «з» підпункту 2, абзаців першого і другого підпункту 3, підпункту «в», абзаців першого і четвертого підпункту «ґ», підпунктів «е», «з», «и», «й» підпункту 4, підпункту 8, абзаців першого, четвертого і п’ятого підпункту 9 пункту 5, пункту 7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.».

43. Доповнити розділ ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту новою частиною такого змісту:

«У Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024; 2015 р., № 4, ст. 19; 2016 р., № 4, ст. 40):

а) У статті 7 назву та абзаци перший і другий частини першої викласти в такій редакції:

«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів

1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує:

порядок затвердження експортних потужностей, ведення їх реєстру та внесення змін до нього, якщо ведення такого реєстру вимагається країною-імпортером»;

б) частину сьому статті 37 викласти в такій редакції:

«7. Якщо інше не передбачене законом, єдиним документом, яким мають супроводжуватися об’єкти санітарних заходів під час їх перевезення (пересилання), не пов’язаного із здійсненням експортних або імпортних операцій, є товарно-транспортна накладна»;

в) статтю 53 доповнити абзацом такого змісту:

«2. До композитних продуктів, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України не повинні супроводжуватися міжнародними сертифікатами, належать композитні продукти, що відповідають наступним вимогам:

містять маркування українською мовою та супроводжуються документом , що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.».

44. Абзац перший частини 6 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту викласти в такій редакції:

«6. Кабінету Міністрів України протягом дев’яти місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:».

45. Після абзацу першого частини 6 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту доповнити новим пунктом такого змісту:

«1) затвердити чотирьохрічний план заходів зі створення та облаштування призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску на державному кордоні України і забезпечити набрання чинності цим планом протягом дванадцяти місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; Цей план заходів повинен передбачати повну готовність до проведення державного контролю всіх вантажів з товарами і вантажів з харчовими продуктами та/або кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, що ввозяться(пересилаються) на митну територію України, на призначених прикордонних інспекційних постах та призначених пунктах пропуску на державному кордоні України не пізніше чотирьох років з дня, наступного за днем набрання чинності цим Законом;».

46. Доповнити розділ ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту новою частиною такого змісту:

«7. Країни та потужності, з яких ввозилися(пересилалися) продукти на митну територію України в день набрання чинності цим Законом, автоматично вносяться компетентним органом в Державний реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, без будь-яких додаткових заходів як з його боку, так і згаданих країн та потужностей. Протягом двох років з дня, наступного за днем  чинності  цим Законом, внесення нових країн та потужностей в Державний реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, здійснюється протягом 30 календарних днів після отримання від компетентного органу потенційної країни-експортера письмових гарантій щодо еквівалентності її системи контролю державній системі контролю та відповідності продуктів, що випускаються на відповідних потужностях, законодавству України про харчові продукти та/або корми.».

Прошу запросити мене на засідання Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, на якому буде розглядатися проекту Закону України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин» (реєстр. №0906) до повторного другого читання.

Народний депутат України                                    Оксана ПРОДАН (посв. №079)