Що змінилось в особистому житті, світогляді, громадянській позиції, самого молодого політика з числа лідерів громадського підприємницького руху, очільницею ВГО «Фортеця» Оксани Продан після обрання народним депутатом України по загальнодержавному виборчому списку Партії «Удар»,  з такими питаннями звернувся до Оксани Петрівни шеф-редактор журналу «РоботодавецЬ» Віктор Хмільовський.

 Оксано Петрівно, в котрий раз дозвольте привітати Вас із статусом народного депутата України. Ви – вчорашній громадський діяч, нині політик. Що змінилося у Вашому житті?

– Стало більше навантаження. Я хочу продовжувати підтримувати підприємництво, розбудовувати громадське об’єднання «Фортеця», сприяти структуруванню підприємницького руху в Україні в цілому. Паралельно виникли нові зобов’язання, адже я повинна тепер працювати, насамперед,  у парламенті. Разом з тим з’явилася можливість вносити свої законопроекти і користуватися можливостями депутатських звернень для вирішення проблем виборців. На них реагують, і ми вже маємо за зверненнями конкретні результати.

– Як новації у Вашому житті сприйняла Ваша родина – і насамперед дітки?

– Менша дитина мала випадок у школі ще в період виборчої компанії. Шкільна подруга моєї доньки докоряла своїй мамі: «Чому Маринина мама «висить» на виборчій дільниці, а тебе нема?» – і так на те, що її мами серед портретів на виборчій дільниці нема, образилася, що посварилася з моєю донькою. А дитина прийшла зі школи: «Мама, Марта зі мною сварилася!». Старша дочка… власне, для нас нічого не змінилося: я і раніше багато працювала. Як мами не було вдома, так мами вдома й немає. Я як була вимоглива, так вимогливою й залишилась. Єдине, що я пояснюю їй: доця, я тепер не просто мама, і ти тепер не лише родину представляєш. Ти повинна розуміти, що тепер ти не просто мамина доця, — ти дочка політика.

– Скільки років старшій доньці?

– Старшій сімнадцять, меншій – шість. Ірина і Марина.

– А як чоловік?.. Обходиться без жінки?

– Ми з чоловіком з 2005-го року живемо на два міста, їздимо одне до одного в гості. Є у цьому свої негативи, є й позитиви. Розлука – привід для радісної зустрічі. І тут, я думаю, у нас теж нічого не змінилося. Як треба було дружину відвозити й привозити, так і залишилося. Звичайно, він радий моїм успіхам, що дружина крок за кроком чогось досягає; я це знаю і відчуваю. Мій чоловік не сидить на місці, займається і бізнесом, і громадською роботою.

– Які акценти Ви у своїй новій іпостасі розставляєте стосовно створення позитивної мотиваційної регуляторної політики для розвитку підприємництва? Що Ви ставите на перше місце?

– Є декілька напрямків, за якими хотілося б завершити підготовчі роботи та внести на розгляд Верховної Ради законопроекти. Як зобов’язати органи місцевого самоврядування в рамках їх повноважень (не обмежуючі ці повноваження), як змусити чиновників виконувати закони стосовно обслуговування людей? Це один напрямок.

Разом з моїм колегою по фракції Андрієм Путіловим ми готуємо законопроект, який би спрощував започаткування виробництва. Путілов багато років займався різними видами виробничого бізнесу, він розуміється саме на проблематиці його започаткування. Та найголовніше – жоден закон не буде діяти настільки, наскільки він повинен діяти, доки у нас не запрацюють суди. Сьогодні працюють тільки ті закони, які цікаві владі – на тому чи іншому рівні. І потім, повинна бути відповідальність чиновників за виконання законодавства.

– Чи не вважаєте Ви, що органи місцевого самоврядування мають занадто багато повноважень? Наприклад, якщо подивитися на ситуацію з МАФами.

– Я вважаю, що вони не мають відповідальності за невиконання власних повноважень. Не слід забувати, що будь-які повноваження мають корелюватися з відповідальністю. Так от: повноваження у них є, і обов’язки у них є; але немає відповідальності за їх невиконання. Я б не зменшувала повноваження органів місцевого самоврядування. Але я їх збалансувала б і змусила би органи місцевого самоврядування ті обов’язки виконувати.

– Як Ви ставитеся до того, що для початку бізнесу з використанням МАФа обов’язково треба взяти в оренду землю? Що у них та сама процедура оренди землі, як і у, приміром, гіпермаркету?

– Пошлюся на іншу свою колегу. Наталя Новак, яка багато років пропрацювала у Київській міській раді, має розробки про те, що земля під малі архітектурні форми, не ті, що зараз будують, як начебто МАФи, а справді під малі архітектурні форми, мають передаватися не у відповідності до законодавства про містобудівну діяльність, а як рекламні площі. За цією пропозицією площі під МАФи віддаються на конкурсних засадах без оренди землі, але за розміщення  МАФів сплачується визначена сума до місцевого бюджету. І не треба додаткових оформлень, досить рішення місцевої ради, де повинні бути розташовані МАФи, і конкурентні умови, щоби підприємці могли отримати ці МАФи в користування.

Знаючи проблемний досвід і Києва, і Дніпропетровська, ми передбачаємо пріоритетне право при отриманні дозволу на розміщення МАФа для тих, хто має паспорти прив’язки; тобто для тих, хто працював у МАФах роками. Адже тими рішеннями, які, наприклад, нещодавно прийняла Київська міська рада, лише узаконили щойно поставлені МАФи, які належать чотирьом структурам; у мене є той список, і в ньому немає людей, які дійсно самозайняті особи.

– А як Ви сприймаєте ідею Спілки орендарів і підприємців України стосовно розміщення МАФів на території громади на засадах сервітуту? Пропозиція така була внесено Київській владі Спілкою ще 2008-го року.

– Мушу сказати, що про сервітут була прийнята постанова у 2009-му році. У Вінниці і в Чернівцях сервітути працюють. Мені ця ідея подобається, я її підтримую. На жаль, Київська влада, – а я була на перемовинах і з Мазурчаком (ред.: заступник Голови КМДА), і з Головою КМДА Поповим, і з Секретарем Київської міськради Герегою, – категорично проти сервітутів. Мені здається, що в діючій ситуації, якщо перекладатися на Київ, і сервітути будуть монополізовані. Тому що це теж вимагає відносин з міською радою, отримання рішення ради на договір сервітиту, укладення цього договору.

– Можливо, варто було б законодавчо заборонити надавати право на встановлення другого МАФу одній особі-підприємцю, щоб не було правових підстав для рентного бізнесу у цій царині?

– Я не думала про законодавчі заборони права мати більш ніж один МАФ. Але мені здається, що взагалі будь-які заборони – це неправильно. Треба створювати такі умови, щоби займатися малим підприємництвом було вигідно. Зараз в парламенті, наприклад, дуже багато законопроектів щодо заборони торгівлі алкоголем у нічний час. І дуже багато депутатів такі ідеї підтримують. У мене питання: свого часу за Горбачова алкоголь забороняли. Допомогло? Треба просто створити умови, щоби людина мала можливість займатися спортом, ходити в кінотеатр, я вже не кажу про бібліотеки; була в тому моральному і матеріальному стані, коли їй і доступне, і цікаве здорове життя – а не горілка. Те саме стосується і заборон у сфері підприємництва.

– Як Ви розцінюєте останні попередні домовленості представників бізнесової громади з Мінекономрозвитку щодо змін до чинного законодавства і особливо відмови від того варіанту законопроекту «Про внутрішню торгівлю», який мав місце?

– Як на мене, домовленості щодо законопроекту «Про внутрішню торгівлю» від підприємницької спільноти з Мінекономрозвитку взагалі не може зараз бути. Те, що вони написали, свідчить, що для них малий бізнес – взагалі не бізнес; це те, чого не повинно бути.

– То що ж робити? Просто вважати, що нема такого інституту влади?

– Інститут влади є. На жаль, він сьогодні діє не на користь малого і середнього бізнесу. Адже існує не тільки законопроект «Про внутрішню торгівлю». Вже розроблений законопроект, яким намагаються максимально звузити спрощену систему, ввести касові апарати і так далі. Такий спланований наступний крок влади після прийняття законопроекту «Про внутрішню торгівлю». Виходить так: ми з ними домовилися тут – вони пішли з іншого боку. Але вони повинні зрозуміти: ми не домовляємося з ними в тій чи іншій частині; ми однозначно залишаємо за собою право існувати – я говорю про малий та середній бізнес від імені самого малого і середнього бізнесу. Ми не погодимося віддавати той мінімум, який є сьогодні у підприємців. Якщо вони підуть на нас війною, то ми до неї готові.

Я бачу, як сьогодні в соціальних мережах намагаються, як під час підприємницького Майдану, розривати підприємницьке середовище. Люди, навіть ті, яких тоді пересварили, і це було зроблене владою свідомо, все-таки зібралися, – а зараз знову почалася ця хвиля: розірвати, розділити, розтягнути.

Будь-які їхні зазіхання на той мінімум, який у підприємців є, викличуть шквал спротиву. Найменші кроки, спрямовані проти «спрощенки», – те, що намагається сьогодні протиснути чинний уряд, – піднімуть людей.

Але цього разу ми не будемо виходити тільки підприємцями. Я тепер знаю, чим підприємці потрібні пенсіонерам. Це вже буде не просто підприємницький Майдан.

– Дай Бог, Майдану взагалі потрібно не буде.

– Я теж на це сподіваюся.

– Ви – очільниця «Фортеці». Позаминулого року Ви ініціювали створення Всеукраїнської коаліції малого та середнього бізнесу. Ваше ставлення до цього неформального об’єднання? Останнім часом у Ваших виступах відсутня інформація про цю коаліцію.

– В моїй роботі останнім часом відсутня інформація щодо Коаліції підприємців тільки тому, що я маю колосальне навантаження і не встигаю робити все, що я би хотіла. Думаю, ті два роки, що ми працювали в Коаліції, ми не зовсім правильно робили. Нам намагалися нав’язати роботу Коаліції як окремого об’єднання. А насправді повинні бути реперні точки, по яким організації, підприємці в Коаліції мають об’єднуватися, щоби працювати разом. От боротьба з законопроектом «Про внутрішню торгівлю»: є питання; вирішили разом, розділили між собою, хто що робить саме заради вирішення цієї проблеми – і все. І це не має бути чимось таким – мовляв, давайте розділимо напрямки діяльності, створимо в Коаліції комітети і будемо постійно займатися; ми цією роботою, яку намагалися повісити на Коаліцію, займаємося кожен в своєму об’єднанні. Коаліція повинна використовуватися для вирішення проблем, які стосуються усіх об’єднань. Як колегіальний орган координації діяльності всієї бізнесової громади, координаційний центр.

– В парламенті є ще дві представниці бізнес-громади: пані Ляпіна та пані Кужель. Ви одна команда чи кожна сама по собі? Як формуються ваші стосунки?

– Є людські відносини, і вони у нас чудові. Ми спілкуємося, ми одна одну розуміємо, тому що у нас спільний напрямок діяльності. Але, незважаючи на те, що на особистому рівні все чудово, на професійному у нас не завжди співпадають позиції. Втім, я впевнена, що ми знайдемо спільну мову. Хочу наголосити: я впевнена, що у відносинах представників різних опозиційних політичних сил, незважаючи на те, чи це жінки, чи це чоловіки, у нас повинно бути виключно єднання. В цьому – наша сила. Ми завжди знайдемо можливість вирішити питання, які у нас виникають.

– Пані Оксано, щиро Вам вдячний за інтерв’ю.