Народним депутатам України

Членам Комітету ВРУ з питань

податкової та митної політики

пані  Продан О.П.

пану Вознюку Ю.В.

гр. Павленко В.М.

Щодо розгляду законопроекту,

реєстраційний №0939

Шановна Оксано Петрівна та Юрій Володимирович  !

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою повагу та бажаю  успіхів у Вашій професійній діяльності.

Звертаюсь  до Вас з наступного питання. На даний час у профільному комітеті Верховної Ради, членами якого Ви  є, знаходиться на розгляді проект Закону України №0939 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо реструктуризації кредитних зобов’язань з іноземної валюти в гривню)»,   (далі-Закон).

Вказаний законопроект є дуже важливим як в економічному, так і в соціальному плані, адже в Україні багато тисяч  сімей є «щасливими» платниками валютних іпотечних кредитів. Стрімкий ріст курсу долара призвів до ситуації, коли вже жоден з позичальників не в змозі  сплачувати заборгованість та відсотки за  кредитом за  нинішнім курсом. Тому, прийняття  вказаного Закону є вкрай необхідним  для  вирішення питання щодо реструктуризації заборгованості  позичальників. При цьому прийняття Закону є важливим  як для  позичальників, так і для банків, які за умови прийняття Закону  зможуть зняти з себе тягар проблемної заборгованості та резервування під таку заборгованість.

Проте, згідно  інформації, наданої Незалежною Асоціацією банків України (далі-НАБУ), текст проекту Закону, погоджений профільним комітетом до якого входите Ви, містить положення, які виключають можливість банкам вважати безнадійною заборгованість за кредитом, прощену своїм нинішнім або колишнім працівникам. При цьому, за інформацією НАБУ на такій   редакції відповідного пункту Закону наполягає саме профільний  комітет Верховної Ради.

Як працівник банку, що має валютний іпотечний кредит не можу погодитись із позицією профільного комітету та вважаю таку  позицію помилковою та соціально необґрунтованою. Згідно редакції  п.п. «д» п.14.1.11. розділу 1.Загальні положення Податкового кодексу, яку пропонується затвердити  Законом, надається  визначення одного з видів безнадійної заборгованості, а саме,  заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком:

- заборгованості пов’язаних осіб кредитора;

- заборгованості осіб, що перебувають з таким кредитором в трудових відносинах та яким надана фінансова послуга (кредит)  на відмінних від загальних (пільгових)  підставах за ціною нижче ніж на 20% від звичайних цін.

Хочу звернути Вашу  увагу на те, що частка валютних іпотечних кредитів, отриманих саме співробітниками банків є досить значною і такі співробітники є такими ж «заручниками» поточного курсу долару та не можуть виконувати свої зобов’язання за кредитами як  і інші  позичальники. При цьому більшість таких співробітників є звичайними працівниками банків, а не  працівниками керівної ланки. Тому, виокремлення таких співробітників в окрему «привілейовану» з точки зору Закону категорію позичальників є не виправданим та ставить їх у нерівні умови з іншими позичальниками, чим порушує громадянські права таких співробітників банків.

Щодо так званих «пільгових» підстав надання співробітникам банків кредитів хочу зазначити наступне. Так, банками своїм співробітникам надавались іпотечні кредити в іноземній валюті за іншими  ставками (відсотками), ніж іншим позичальникам. Проте, розмір таких «пільгових» ставок не можна назвати таким, що надавав співробітникам банків незрівнянну перевагу перед іншими позичальниками. Встановлення банком  такого  розміру ставок скоріше було засобом для стимулювання своїх співробітників працювати краще, більше та ін. В усіх кредитних  договорах із співробітниками банків обов’язковою є умова про підвищення відсотків за кредитом до ринкових при звільненні співробітника банку.  Досить часто така умова виступала засобом тиску на співробітників банку зі сторони керівництва з метою підвищення працездатності, хоча підвищувати далі вже було нікуди. Також, не можу не розвіяти міф щодо «захмарності» доходів банківських співробітників, що нібито дозволяли легко погашати валютні кредити. Хочу нагадати, що переважна більшість валютних іпотечних кредитів було отримана в період з 2005- 2008 роки, тобто до фінансово-банківської кризи 2008 року, після  якої суттєвого збільшення росту заробітних плат в банківському секторі не відбувалось.  Також звертаю Вашу увагу, що нижча  ставка за кредитом дозволяла співробітникам банків виконувати свої кредитні зобов’язання до останнього часу на відміну від інших позичальників, більшість з яких стали не в змозі виконувати свої зобов’язання перед банками ще у середині 2014 року. Тому, на даний час фінансова спроможність співробітників банків погашати валютні  іпотечні кредити така ж як і в інших позичальників- тобто ніяка. Крім того слід зазначити і такі ситуації, як наприклад у мене, де все вищенаведене ще ускладнюється тим, що позичальник знаходиться у декретній відпустці і сам виховує дитину.

Враховуючи наведену аргументацію, звертаюсь  до Вас,  шановні Оксана Петрівна та Юрій Володимировичу, з проханням  врахувати профільними  Комітетами Верховної ради України  пропозицій НАБУ, погоджених із НБУ щодо прийняття Закону в редакції, яка б розповсюджувалась також на співробітників банків та надавала б їм також можливості щодо реструктуризації валютних кредитів  як і іншим позичальникам.

З повагою,

Павленко Вікторія

12.03.2015 р.