Міністерство фінансів оприлюднило законопроєкт, який може кардинально змінити правила гри для сотень тисяч українських підприємців.

Згідно з документом, з 1 січня 2027 року ФОПи, чий річний оборот перевищить мільйон гривень, зобов’язані реєструватися платниками податку на додану вартість. На перший погляд це звучить як технічна зміна в податковому законодавстві, але експерти б’ють на сполох.

Чому підприємці називають цю ініціативу смертним вироком для спрощеної системи оподаткування та що чекає ФОПів усіх груп, з’ясовували журналісти “Телеграфу”.

Мільйон гривень обороту – це лише 2700 гривень на день: чому ліміт виглядає абсурдно малим

Законопроєкт передбачає зміни до Податкового кодексу, які встановлюють чіткий поріг. Якщо ФОП за останні 12 місяців заробив понад мільйон гривень обороту (без урахування ПДВ), він автоматично стає платником податку на додану вартість. Звучить солідно, але прості математичні розрахунки показують інше.

Мільйон гривень на рік – це приблизно 2700 гривень обороту на день. Для магазину це кілька чеків. Для перукарні – одна-дві послуги. Для інтернет-майданчика з мінімальною маржею – просто кілька годин роботи. Цей поріг охоплює практично всіх, хто веде бізнес активніше, ніж на рівні хобі.

За оцінками народної депутатки Ніни Южаніної, під цю ініціативу потраплять 628 тисяч ФОПів. Мінфін обіцяє, що це принесе бюджету додаткові 40 мільярдів гривень. У перерахунку на одного підприємця це понад 60 тисяч гривень додаткового податкового навантаження. Але експерти стверджують, що реальні цифри виглядають страшнішими.

Ніна Южаніна у своєму дописі у соцмережах пояснює, що розрахунки Мінфіну маніпулятивно занижені. ПДВ становить 20% з обороту. Якщо ФОП не має вхідного ПДВ – тобто зареєстрованих податкових накладних від постачальників – він змушений сплачувати повну суму податку з обороту, а не з прибутку.

“Тоді реальне податкове навантаження становитиме від 220 тис. до 740 тис. грн на рік з одного ФОП (20% від середнього обороту). Це не “детінізація”. Це ліквідація малого бізнесу”, – пише Южаніна.

Особливо вразливими виявляються підприємці зі сфери послуг, торгівлі з мінімальною маржею та ФОПи без великих постачальників-платників ПДВ. Для них кожна гривня обороту стає тягарем, бо вхідного податкового кредиту немає, а 20% платити доведеться з усього.

За це все заплатять звичайні українці, які купують товари та послуги. “За оцінками аналітичних центрів, прийняття такого рішення призведе до втрати суспільного добробуту у розмірі 150−180 млрд грн, або біля 1.5−2% ВВП. При цьому сукупні втрати бюджету від зловживань із спрощеною системою оподаткування оцінюються експертами на рівні 10−13 млрд грн на рік”, — пояснює виданню NV депутатка, членкиня Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Галина Васильченко.

Чому українські ліміти для ФОПів не мають нічого спільного з європейськими

Олександр Зарайський, податковий консультант, пояснює абсурдність ситуації. В Євросоюзі річний ліміт, після якого підприємець стає платником ПДВ, становить 85 тисяч євро.

“Нам це все подають як приведення українського законодавства до європейського. Насправді в європейському законодавстві ліміт по ПДВ річний – 85,000 євро. Національне законодавство може встановити будь-який ліміт, але не більше 85,000 євро. Можна взагалі встановити нуль, можна як у нас мільйон, а можна до 85,000 євро”, – розповідає Зарайський “Телеграфу”.

Український ліміт в мільйон гривень діє з 2011 року. За 14 років інфляція знецінила цю суму в рази, курс долара та євро виріс, але цифра залишилася незмінною. Бізнес давно просить підняти цей поріг, але замість цього з’являється законопроект, який не змінює ліміт, а розширює його дію на всі категорії ФОПів.

“Якщо мова йде про приведення нашого законодавства до законодавства ЄС, чому не підняти ліміт до тих же самих трьох-чотирьох хоча б мільйонів? І добре, тоді встановити для всіх однакові умови, як то вимагає ЄС”, – обурюється експерт.

Боротьба з контрабандою чи знищення підприємництва? Навіщо насправді потрібен цей законопроект

Зарайський переконаний, що за ініціативою Мінфіну стоїть спроба боротися з контрабандою. Багато контрабандних товарів продається через ФОПів на єдиному податку. Логіка держави проста: якщо ФОП стане платником ПДВ, він змушений буде купувати товар офіційно, з документами, сплачувати ПДВ на митниці.

Але експерт називає цей підхід “лікуванням зубів через одне місце”. Проблема не в ФОПах, а в тому, що оптовики продають товар без документів. ФОП приходить до оптовика, а той каже: “Я тобі не дам документи. Хочеш – бери, не хочеш – іди. Таких покупців, як ти, у мене до біса”. У таких умовах змусити ФОПа платити ПДВ – це ліквідувати симптом, а не вилікувати хворобу.

Олександр Зарайський покладає надії саме на комітет Гетманцева. “В мене велика надія, що в пана Гетьманцева вистачить політичної волі і здорового глузду зарубати те, що зараз викотив Мінфін і винести інший законопроект від комітету“, – каже він.

Експерт нагадує, що комітет вже не раз блокував непродумані ініціативи Мінфіну та виносив свої правки, які більше враховували інтереси бізнесу. Сам голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев відмовився давати коментарі виданню щодо законопроєкту. Інші члени комітету станом на момент публікації матеріалу також не надали свої коментарі.

Чому досвід Податкового майдану нічого не навчив українців

Якщо законопроєкт буде прийнятий, є реальна загроза нового Податкового майдану (масові мітинги та протести в Україні проти ухвалення Верховною Радою України проекту нового Податкового кодексу у 2010 році).

Оксана Продан, голова Всеукраїнського об’єднання підприємців “Фортеця” та радниця голови Асоціації міст України, підтверджує, що підприємці вже об’єдналися. “Вже відновили зв’язки лідери об’єднань підприємців, які організовували Податковий майдан у 2010 році, – з усіх куточків України”, – розповідає вона “Телеграфу”.

Що робитиме бізнес: від закриття ФОПів до реєстрації всієї родини

Оксана Продан описує сценарії, якими піде бізнес, якщо законопроект ухвалять у поточній редакції. Варіантів небагато, і всі вони шкідливі для економіки.

“Одні закриються й поїдуть за кордон, інші залишаться за кордоном і не повернуться в безпечні умови після Перемоги України, ще хтось піде в наймані працівники, хтось перейде на загальну систему оподаткування, частина буде реєструвати всіх членів родини по черзі“, – перелічує експертка.

Мільйони ФОПів — ще та проблема. Але інші сценарії ще гірші

Останній варіант особливо цікавий. Якщо оборот обмежений мільйоном гривень на рік, багато підприємців почнуть дробити бізнес. Замість одного ФОПа з’являться два, три, чотири – на себе, на дружину, на дітей, на батьків. Адмініструвати таку кількість суб’єктів складно, але інакші варіанти виглядають ще гіршими.

“Роздробитися на шість ФОПів – їх треба адмініструвати, все зводити. Це важко. А якщо справді два, три, чотири ФОПа, 40 ФОПів адмініструвати, це ще ті проблеми”, – зазначає Олександр Зарайський.

Інший сценарій – масове закриття бізнесу. Люди просто залишать бізнес і підуть у найманих працівників або спробують працювати в тіні. Зарайський скептично ставиться до варіанта з тіньовою економікою, бо держава вже створила жорсткий контроль. Онлайн-платформи передають інформацію до податкової, платіжні системи звітують про перекази. Працювати без документів стає майже неможливо.

“Спрощенка помре”: чому введення ПДВ означає кінець єдиного податку

Оксана Продан вважає пропоновані зміни смертю спрощеної системи. “Введення ПДВ для платників єдиного податку – немає значення з якого обороту – це пряме знищення спрощеної системи. Бо це не спрощенка, коли потрібно адмініструвати ПДВ”.

ПДВ в Україні дуже складний в адмініструванні. Потрібно реєструвати податкові накладні, вести облік вхідного та вихідного податку, подавати звітність, стежити за змінами в законодавстві. Це вимагає часу, знань, часто послуг бухгалтера. Спрощена система створювалася саме для того, щоб малий бізнес не витрачав ресурси на складний облік.

“Податкове навантаження на третій групі єдиного податку в рази вище, ніж на загальній системі оподаткування, – розрахунки ми робили ще при Азарові, у 2011 році, після Податкового майдану”, – нагадує Продан.

Вона також звертає увагу на те, що напрацьована 15 років тому редакція спрощеної системи оподаткування діє досі. Її створювали після масових протестів, коли уряд був змушений відступити від спроби знищити єдиний податок. Тепер історія повторюється.

Замість наповнення бюджету грошей стане ще менше

Оксана Продан перелічує реальні наслідки ухвалення законопроекту. Це не наповнення бюджету, а цілий комплекс негативних ефектів для економіки та суспільства.

“Зменшення в Україні людей – активних, продуктивних, які створюють додаткову вартість. Звуження сфери послуг. Падіння надходжень до місцевих бюджетів. Збільшення незахищених людей, яким перестануть допомагати підприємці й не зможуть допомагати без надходжень муніципалітети. Спотворення статистики й державних даних. Збільшення корупційного тиску в усіх сферах суспільного життя”, – пише експертка.

Вона підкреслює, що єдиний позитив уже є: на захист підприємництва вже виступили мінімум чотири міські ради. Продан вірить, що будуть ще рішення сільських, селищних, міських рад, бо саме підприємці формують їхні бюджети. Це може дати Державній регуляторній службі підстави відмовити Мінфіну в погодженні законопроєкту.

Як переписати систему: що пропонують експерти

Олександр Зарайський пропонує альтернативу. Якщо введення ПДВ для ФОПів неминуче, потрібно хоча б зробити це справедливо. По-перше, підняти ліміт до 85 тисяч євро, як передбачено законодавством ЄС. По-друге, переписати всю систему єдиного податку, щоб вона працювала логічно.

Він також звертає увагу на головну проблему: ініціатива не виведе з тіні контрабанду. “Якби вони спочатку вивели із тіні контрабанду, коли ФОП може купити із ПДВ у платника ПДВ товар оптом і потім продавати в розріб – окей, нема питань. ФОП стає платником ПДВ, отримує вхідний податковий кредит, додає ПДВ, сплачує податок на додану вартість з різниці. Це було б чудово”, – пояснює Зарайський.

Але в умовах, коли оптовики продають без документів, а митниця не працює належним чином, введення ПДВ для ФОПів – це не рішення проблеми, а її посилення.

Варто пам’ятати, що зараз законопроект Мінфіну – це лише початковий документ. Далі він має пройти Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, потім два читання в парламенті. На кожному етапі текст може змінитися до невпізнання.

Чи вистачить у влади розуму та політичної волі врахувати уроки Податкового майдану 2010 року – покаже час. Поки що експерти одностайні: в поточній редакції законопроект загрожує знищити спрощену систему оподаткування та виштовхнути сотні тисяч підприємців з легального поля.

Нагадаємо, “Телеграф” писав, що продавців речей в інтернеті, які не оформлені як підприємці, хочуть змусити сплачуватимуть податки. Для цього цифрові платформи можуть отримати зобов’язання податкового агента.

Джерело

Хоча корупція та інші проблеми називаються причинами усунення, асоціація також стверджує, що в деяких випадках місцевих лідерів, які не відповідають побажанням уряду, свавільно усувають, критикуючи це як «утиск місцевої автономії».

Дехто незадоволений репресіями, кажучи, що вони не враховують воєнний час

За даними асоціації, станом на вересень 295 з 1469 муніципалітетів України не мали мера. Повідомляється, що звільнення були судовими рішеннями після розслідувань антикорупційних органів.

Це правда, що корупція є проблемою в Україні.

У листопаді став відомим масштабний корупційний скандал, пов’язаний з державною атомною енергетичною компанією, що призвело до звільнення двох міністрів енергетики, одного чинного та одного колишнього, за їхню ймовірну причетність. Широко поширена корупція вже давно викликає занепокоєння у західних спонсорів України.

Однак Оксана Продан, радник президента асоціації та колишній член парламенту, повідомила Mainichi Shimbun, що були випадки, коли мерів притягували до відповідальності за такі речі, як невиконання запланованого транспортування мобілізованих цивільних осіб на передову.

Деякі керівники місцевих органів влади висловили невдоволення, заявивши, що заходи є суворими та не враховують хаос воєнного часу, і зростає занепокоєння щодо того, що уряд намагається зменшити повноваження місцевих органів влади.

Політичний конфлікт між президентом та мером Києва

Серед місцевих органів влади найбільш пильним наглядом ведеться столиця Києва. Мер Кличко вважається всередині країни політичним суперником Зеленського, і дехто вважає, що уряд намагається послабити його вплив.

У квітні Кличко повідомив на вебсайті міста Києва, що за останні кілька років було проведено 1500 розслідувань проти працівників міста. Раніше він критикував «нескінченні розслідування» як такі, що «паралізують функції міста».

Крім того, наприкінці 2022 року мер Чернігова на півночі, який дедалі більше критикував уряд за нездатність підготуватися до вторгнення, був позбавлений повноважень мера судом за використання урядового транспортного засобу в особистих цілях.

Тим часом, за даними асоціації, уряд також створив військово-адміністративні органи влади у 209 місцевих органах влади, що сигналізує про посилення контролю.

Децентралізація робить поворот під час воєнного стану

Згідно з воєнним станом, Україна дозволяє уряду створювати військові адміністративні уряди в місцевих органах влади паралельно з місцевими адміністраціями влади. Хоча ці уряди несуть основну відповідальність за врегулювання криз, вони також мають повноваження щодо місцевих бюджетів, що потенційно обмежує дискреційні повноваження місцевих органів влади.

Військовий адміністративний уряд також було створено в Києві, де тривають конфлікти щодо розподілу бюджету. У деяких випадках повноваження військового адміністративного уряду розширилися в муніципалітетах без мера.

У жовтні цього року мер Турханов з Одеси, третього за величиною міста на півдні України, був позбавлений громадянства України за нібито наявність російського громадянства. Хоча він заперечував наявність подвійного громадянства, його було усунено. Згодом в Одесі було створено військовий адміністративний уряд, причому деякі припускали, що метою уряду було посилення своєї влади в ключових містах.

Український політичний оглядач Володимир Фесенко наголосив, що уряд обмежує місцеву владу та підриває децентралізацію. З часів Майдану, який повалив проросійський уряд у 2014 році, децентралізація прогресувала, але «ситуація різко змінилася під час воєнного стану», – зазначає він.

Тим часом, Костянтин Скоркін, журналіст, знайомий з місцевим самоврядуванням, зазначає, що корупція та кумівство поширені в регіонах, і що «важко категорично стверджувати, що посилені репресії проти мерів – це просто політичні репресії». Однак він також зазначає, що звільнення мерів, коли вибори не можуть бути проведені в умовах воєнного стану, призведе лише до невдоволення громадян, і що «уряд повинен добре спілкуватися з місцевими органами влади».

«Майнічі Сімбун» звернулася до Офісу президента України за коментарем, але не отримала відповіді. [Дайсуке Ока, Брюссель]

Джерело

Вимога МВФ про введення ПДВ для ФОП з оборотом від 1 млн грн збурює бізнес. Адже якщо цю норму запровадять, що очікується у 2027 році, спрощенцям доведеться самотужки поневірятися у складному світі податкових накладних або наймати своїм коштом дорогих фахівців. The Page з’ясовує, як вплине на малий бізнес обов’язок адмініструвати ПДВ і скільки коштуватимуть відповідні послуги бухгалтерів.

Кінець спрощенки: чому адміністрування ПДВ заскладне для ФОПів

Головна проблема введення ПДВ для підприємців-спрощенців полягає не стільки в самій ставці податку (20%), яку сплачує кінцевий споживач, скільки у надзвичайно складному та забюрократизованому процесі його адміністрування.

Оксана Продан, радниця Голови Асоціації міст України, зазначає: «Адміністрування ПДВ дуже дороге, складне й корупційне — саме тому для малого й середнього бізнесу ПДВ є вбивчим. І запровадження ПДВ для платників єдиного податку стало б знищенням спрощеної системи по суті».

ФОПи, які звикли до простої системи сплати єдиного податку, стикнуться з необхідністю щомісячної подачі декларацій, блокуванням податкових накладних та ризиком значних штрафів за типові помилки.

«Оскільки спрощена система оподаткування для ФОПів із річним доходом понад 1 млн грн фактично перестане діяти, то закономірно, що адміністрування податків вимагатиме більш кваліфікованого, а не спрощеного, підходу. Це, своєю чергою, зумовить необхідність залучення кваліфікованих спеціалістів до такого адміністрування», — підтверджує Максим Боярчуков, керуючий партнер юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери».

Скільки ФОПам доведеться платити бухгалтерам за адміністрування ПДВ

Опитані The Page експерти переконані, що без бухгалтера більшості ФОПів буде вкрай складно розібратися з додатковою бюрократією. Ба більше, навіть якщо підприємець впорається самотужки, це відбиратиме забагато часу на шкоду основній діяльності.

«Процедури адміністрування ПДВ і прогалини системи реєстрації та блокувань податкових накладних надто важкі для мікробізнесу, — каже В’ячеслав Черкашин, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації та асоційований експерт CASE-Ukraine. — Для прикладу, останній Doing Business (2020 року) оцінював витрати часу на дотримання вимог українського законодавства з ПДВ у 190 годин на рік. Це непід’ємна вимога. А окремий ПДВ-бухгалтер, зарплата якого, як мінімум, 20-25 тис. грн на місяць, маленькому ФОПу також не по кишені».

Відтак, практично кожен новий платник ПДВ буде змушений залучити фахівця. Олександра Томашевська, податкова консультантка Київського центру підтримки і розвитку бізнесу, зазначає, що без професійного бухгалтера, який добре знає правила роботи ПДВ, такі підприємці не обійдуться, а середня вартість послуг фахівця, який зможе виконати цю роботу, складе близько $400-500 доларів США на місяць, не враховуючи витрат на спеціальні облікові програми.

Денис Ткаченко, адвокат, юрист практики податкового права та військового права RELIANCE, прогнозує, що попит на послуги кваліфікованих фахівців, які мають певний досвід роботи адміністрування ПДВ (а це найскладніша ділянка обліку), зросте, як і вартість цих послуг.

Що буде, якщо введуть ПДВ для ФОП з річним оборотом понад мільйон

Попри заявлену мету детінізації, експерти прогнозують зворотний ефект: для багатьох підприємців додаткові 20% податкового навантаження, помножені на високу вартість бухгалтера та ризики штрафів, зроблять легальну діяльність нерентабельною.

«На жаль, впевнений, нас чекає Піррова перемога, платити ПДВ почнуть 100-150 тисяч ФОПів, а збанкрутують, втечуть у повну тінь або закриються, як мінімум, не менше. Жахлива помилка у податковій політиці», — попереджає В’ячеслав Черкашин.

На думку Олександри Томашевської, податкової консультантки Київського центру підтримки і розвитку бізнесу, статус платників ПДВ отримують ті 80% субʼєктів, що реально працюють і не є підставними ФОПами у схемах більшого бізнесу, а 20% закриються чи знайдуть роботу. Експертка додає, що 80% трансформують свою діяльність, що часто означатиме пошук шляхів «оптимізації» на межі закону.

«Для платників податків, чий прибуток не надто великий, додаткове податкове навантаження у вигляді додаткових 20% ПДВ, витрати на послуги бухгалтера та великі ризики досить суттєвих штрафів можуть зробити легальну діяльність нерентабельною», — продовжує Денис Ткаченко.

Ткаченко називає наступні можливі наслідки введення ПДВ для спрощенців:

• дроблення бізнесу;
• відмова від офіційної реєстрації;
• повний перехід на готівкову систему розрахунків;
• укладання так званих «сімейних кредитів», які здебільшого є фіктивними, але їх повернення належить до витрат суб’єкта господарювання.
  

The Page — редакція видання

Ініціатива, задекларованою метою якої є зокрема детінізація, може призвести до зворотного ефекту — зростання тіньової економіки і готівкового обігу. Більш глобальним наслідком може стати руйнування ключового елемента економічної свободи та стійкості країни — українського підприємництва. Отже, законодавцям, яким, вочевидь, наступного року доведеться голосувати за відповідні зміни до податкового законодавства, варто побажати здорового глузду і політичної волі наполягти на компромісі.

Джерело

Наприкінці 2025 року українців на тлі корупційних скандалів не на жарт збурив намір уряду, закріплений у меморандумі з МВФ, запровадити ПДВ для ФОП на спрощеній системі з річним обігом понад 1 млн грн. Адже у громадян постає логічне питання: чи не варто спершу звернути увагу на корупційні схеми, через які країна щороку недоотримує сотні мільярдів гривень? У відповідь опитані експерти називають головні інструменти тіньової економіки, які генерують набагато більші втрати для державного бюджету, ніж потенційні надходження від мікробізнесу.

1. Скільки українцям виплачують «у конвертах» роботодавці

В’ячеслав Черкашин, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації та асоційований експерт CASE-Ukraine, називає «чорні» зарплати серед безумовних лідерів схем мінімізації податків.Схема полягає у тому, що роботодавець виплачує працівникові офіційну мінімальну зарплату, з якої сплачуються податки, а решту доплачує «в конверті» готівкою, уникаючи ЄСВ, ПДФО та військового збору. У цьому разі йдеться про частково легальний дохід.Але є поширеною й повністю тіньова зайнятість без будь-якого оформлення трудових відносин. Крім уникнення оподаткування, це явище також пов’язане з небажанням військовозобов’язаних чоловіків офіційно працевлаштовуватися через страх мобілізації.

«Перше місце посідає схема з виплати зарплати «в конвертах» та прийняття на роботу працівників без оформлення. Як вбачається з різних джерел, за 2024 рік втрати бюджету через «чорну» заробітну плату сягають 140–280 млрд грн на рік. При цьому варто зауважити, що кожного року ці цифри тільки зростають», — зазначає Максим Боярчуков, керуючий партнер юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери».

2. Як працює контрабанда та «сірий імпорт»

Схеми, пов’язані з нелегальним ввезенням в Україну товарів, посідають стійке друге місце за рівнем шкоди для бюджету. За словами Максима Боярчукова, контрабанда ділиться на декілька категорій:

• заниження митної вартості (наймасовіша схема);
• підміна кодів товарів для застосування нижчої ставки мита (наприклад, телефон ввозиться як аксесуар);
• «чорна контрабанда» (ввезення без розмитнення);
• фіктивні гуманітарні вантажі для комерційних цілей;
• дроблення посилок (для обходу ліміту 150 євро), яке, хоч і стосується кінцевого споживача, створює мільйони одиниць товару, ввезених без податків.

«Контрабанда в Україні давно вийшла за межі дрібних побутових історій. Сучасна контрабанда — це масштабні, добре організовані потоки товарів. Якщо об’єднати аналізи експертів, досліджень і офіційних заяв — можна з упевненістю сказати, що контрабанда, сірий імпорт та суміжні схеми забирають у бюджету України щонайменше десятки мільярдів гривень на рік, і цілком можливо — понад 100–150 млрд грн щорічно», — зазначає Максим Боярчуков.

Тим часом В’ячеслав Черкашин оцінює втрати від контрабанди та сірого імпорту у 120–185 млрд грн на рік.

Максим Боярчуков пояснює подібну поширеність явища корупцією на митниці, адже різного роду маніпуляції з оглядами та заповненням документів можливі лише за участю працівників митниці та брокерів.Денис Ткаченко, адвокат, юрист практики податкового права та військового права RELIANCE, підтверджує, що головною проблемою є безумовна корупційна компонента процесів як митного оформлення, так і оподаткування, і вважає, що реформування податкової та митної служб має забезпечити зменшення корупційних ризиків, підвищення рівня фахівців та мінімізацію людського фактора в адмініструванні податків та зборів.Для посилення митного контролю та боротьби з контрабандою Ткаченко пропонує:

• впровадження прозорих цифрових систем митного оформлення;
• ретельне дослідження вантажів;
• підвищення відповідальності працівників митної служби.

3. Як і навіщо «скручують» ПДВ

«Масштабні схеми ухилення від сплати ПДВ (так звані «скрутки» та «податкові ями»), ймовірно, є найбільшою проблемою. Схеми дозволяють формувати фіктивний податковий кредит для недобросовісних підприємців, а іноді й для ділків, які ведуть відверто злочинну діяльність. Здебільшого такі схеми використовуються в будівництві, виконанні робіт, постачанні товарів тощо», — пояснює Денис Ткаченко.

Фактично, «скрутки» є способом легалізувати товар, проданий за готівку без податків, або отримати незаконне відшкодування ПДВ з бюджету за операції, що не існують.Посилаючись на оцінки експертів, Ткаченко оцінює потенційні втрати від подібних «скруток» у десятки мільярдів гривень на рік. В’ячеслав Черкашин вказує на обсяг близько 15 млрд грн на рік.Подолати це явище, на думку Ткаченка, має інтеграція цифрових технологій у систему оподаткування для перетворення аналогової інформації та застарілих процесів на цифрові — це дозволить оптимізувати роботу, підвищити ефективність та створити нові можливості для автоматизації податкового контролю, виявлення та блокування схем з фіктивним ПДВ.

Втрати бюджету. Інфографіка

4. Скільки бюджет втрачає через трансфертне ціноутворення та офшори

Великий бізнес, що працює на міжнародних ринках, також використовує маніпуляції цінами в операціях між пов’язаними компаніями, щоб штучно зменшити базу оподаткування податком на прибуток в Україні. Черкашин наголошує, що на цьому напрямку Україна щороку втрачає до 14 млрд грн. Отже, удосконалення контролю трансфертного ціноутворення мало б виправити ситуацію.

5. Як заробляють на нелегальних сигаретах

Через нелегальну торгівлю підакцизними товарами, за різними оцінками, бюджет втрачає 126–140 млрд грн на рік. Зокрема, через незаконну торгівлю тютюном у 2025 році держбюджет України недоотримав близько 25,2 млрд грн податків. Нелегальні сигарети поширюються через кіоски (38%), магазини (29%) та вуличну торгівлю (12%).Значна частина цієї продукції (близько 39%) має підроблені українські марки, а 52% — це товари з позначкою “Duty Free”, призначені для експорту, але нелегально реалізовані в Україні. За даними моніторингу, ці сигарети часто походять із певних тютюнових фабрик.

6. Від яких нераціональних бюджетних витрат варто відмовитися

Окрім боротьби з тіньовими схемами, значним резервом для наповнення бюджету є ревізія та скорочення неефективних державних витрат.

«На моє глибоке переконання, замість збільшення податкових зобов’язань для малого бізнесу, слід якомога швидше переглянути такі статті видатків, як неефективні державні програми та субсидії, скоротити програми, які не дають відчутного економічного чи соціального ефекту. Переглянути надмірні соціальні видатки, як-от скорочення витрат на утримання невиправдано великого державного апарату, елітні автопарки, коштовні ремонти, незрозуміло великі премії та заохочення державних службовців під час дії воєнного стану», — зазначає Денис Ткаченко.

Оксана Продан, радниця Голови Асоціації міст України, додає, що наповнення державного бюджету мало б починатися насамперед з державного управління, в якому, за останніми даними, мільярди виводяться всупереч даним чи в обхід контролю Фінмоніторингу.

В цьому контексті також варто згадати щедрі програми роздавання грошей усім, як-от «Національний кешбек» або «Зимова підтримка». Адже тільки з вересня 2024 року по серпень 2025 року українці отримали близько 4,4 млрд грн «Національного кешбеку», не рахуючи витрат на організацію та адміністрування цієї програми.

Попри те, що втрати від низки перелічених тіньових схем помітно перевищують потенційні надходження від ПДВ мікробізнесу, у фокусі уваги уряду та МВФ опинилася саме спрощена система оподаткування.Максим Боярчуков пояснює це тим, що дроблення бізнесу через мережі ФОП 3 групи дійсно є одним із найпопулярніших методів «оптимізації» податків великим та середнім бізнесом. За різними розрахунками, через схеми дроблення бізнесу держава щороку втрачає 40–50 млрд. Адже, як підкреслює Олександра Томашевська, податкова консультантка Київського центру підтримки і розвитку бізнесу, мережі ресторанів, магазинів, салонів, інших бізнесів — часто це групи з 10 — 400 маленьких ФОП.Олександра Томашевська вважає, що логіка ініціаторів запровадження ПДВ для всіх ФОП ґрунтується на тому, що це унеможливлює використання спрощенців у схемах обготівкування коштів.

31 липня Верховна Рада України проголосувала законопроєкт, яким забезпечила виплати військовослужбовцям на 2025 рік.

Законопроєкт проголосували за основу й в цілому в день реєстрації. Це був один з небагатьох випадків, коли опозиція голосувала при порушенні регламенту й навіть наполягала на швидкому розгляді проєкту №13573.

Бо коли мова йде про забезпечення військових у воюючій країні, то це першочергове. І дуже добре, що кошти виділили.

Питання: чому планове виділення коштів військовим відбулось в авральному режимі й з порушенням закону?

Тому що ряд народних депутатів при розгляді урядового законопроєкту щодо перерозподілу коштів для фінансування ЗСУ, реєстр.№13439, запропонували забрати в киян близько 8 млрд гривень. При цьому забирали не для військових, а на Укрзалізницю чи в загальний фонд – будь куди, лиш би забрати з бюджету Києва.

Вилучення пропонувалось серед бюджетного року, в порушення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ».

До урядового законопроєкту про внесення змін до Держбюджету на 2025 рік народні депутати внесли ряд альтернативних проєктів, з яких за основу Комітет ВРУ з питань бюджету схвалив №13439-3.

Авторами проєкту є два народні депутати України з Фракції «Слуга народу»:

Юлія Гришина – Заступник Голови депутатської фракції «Слуга народу»,

Олег Бондаренко – Голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

Народні обранці запропонували колегам серед бюджетного року забрати з дохідної частини столичного бюджету надходження від 10% податку на прибуток – кошти, спеціально передбачені законом на виконання функцій столиці (дипломатичних, транспортних, адміністративних, культурно-інформаційних, безпекових, соціальних).

10% податку на прибуток всіх розташованих в Києві підприємств, а не тільки комунальних, почали перераховувати до Київського бюджету з 2015 року, здійснюючи реформу з децентралізації.

Фінансування спеціальних обов’язків столиць є сталою практикою Європи та Сполучених Штатів Америки.

Брюссель, наприклад, отримує щорічну спеціальну дотацію від федерального уряду за Special Financing Act, що становить близько 15% бюджету міста. До бюджету Берліну надходять частини ПДВ й податку на прибуток, чого немає в доходах інших громад Німеччини.

Рекомендації Конгресу Ради Європи про статус столиць, від 2021 року, прямо говорять про компенсацію столицям за додаткові видатки, що випливають із виконання функцій столиці.

Саме таку компенсацію народні обранці запропонували вилучити в законопроєкті №13439-3.

При цьому ініціатори вилучення «забули», що дохідна частина бюджету Києва не тільки збільшена на 10% податку на прибуток відносно структури бюджетів інших громад, але й зменшена на 24% ПДФО.

Київ це єдине місто в Україні, яке отримує 40% ПДФО, всі інші громади отримували до 2021 року 60%.

З 2021 року, за рішенням Президента України, завдяки Меморандуму між представниками Уряду та Асоціації міст України про стримування тарифів, всі, крім Києва, муніципалітети України отримують додаткових 4% ПДФО для забезпечення роботи підприємств теплопостачання без підняття тарифів на тепло.

Про підписання Меморандуму Правління Асоціації міст України схвалило рішення, яке підписав Голова АМУ Віталій Кличко, делегувало представників і запропонувало збільшення на 4% доходів місцевих бюджетів для всіх громад, крім Києва.

Отже, в разі вилучення з дохідної частини бюджету Києва 10% податку на прибуток, яких немає в доходах інших громад, необхідно передбачити додаткове включення до доходів Києва 24% ПДФО, щоб забезпечити надходження як у всіх 64%. Адже Київ, як і інші громади, стримує власними силами тариф на тепло для киян, навіть не отримуючи від держави на це 4%.

Компенсації з державного бюджету за різницю в тарифах з 2022 року не здійснювали, то ж заборгованість держави перед Києвом за стримування тарифів киянам становить зараз близько 10 млрд гривень. Повертати заборгованість місту держава навіть не обіцяє, але при цьому депутати законопроєктом №13439-3 пропонують вилучити з бюджету Києва ще близько 8 млрд гривень.

Як бачимо, крім нехтування законами України та європейськими принципами, окремі законотворці нехтують й законами математики. Але й це не все.

Нагадаю, вилучити в Києва кошти депутати запропонували в законопроєкті, який був спрямований на фінансування військових.

Ефективність використання вилучених в громад коштів найкраще демонструє відповідь Міністерства фінансів України на запит Асоціації міст України.

Змінити розподіл цих коштів Уряд запропонував, коли минуло більш ніж півтора року (!) після вилучення в громад «військового» й «силового» ПДФО, саме в законопроєкті №13439. І пропозиція забрати в Києва податок на прибуток це ще один цинізм з боку авторів ініціативи. Адже протягом 2023-2024 років, коли в громад вже забрали ПДФО, Київ надав допомогу військовим підрозділам майже на 17,5 млрд гривень.

У 2023 році в бюджет Києва надійшло 8,9 млрд гривень податку на прибуток, а військовим надали допомогу на 7 млрд гривень.

У 2024 році податок на прибуток у четвертому кварталі зріс через зміни в Податковому кодексі України для банків і становив 18,9 млрд, то ж військовим Київ допоміг на 10 млрд гривень.

Як бачимо, відсоток направлення коштів військовим з міського бюджету вище, ніж з державного від вилучених раніше в громад коштів саме для військових.

А зараз пропонували з бюджету Києва вилучити кошти не для військових.

В проєкті №13439-3 пропонують забрати кошти киян до загального фонду державного бюджету, в іншому проєкті до Укрзалізниці – будь куди.

Не для військових, але точно від військових.

Бо на 2025 рік в бюджеті Києва заплановано надходження від 10% податку на прибуток в обсязі 14,5 млрд гривень й 9,9 млрд гривень на допомогу військовим підрозділам плюс 1,5 млрд гривень на захисні споруди.

Бюджет Києва на 2025 рік має дефіцит близько 11,8 млрд гривень, відповідно, в разі вилучення податку на прибуток, необхідно буде зменшувати витрати на різні статті.

Вилучення надходжень з бюджету Києва автоматично зменшить допомогу військовим, адже кошти передбачені за умови виконання бюджету.

В проєкті №13439-3 пропонують забрати кошти в Києва, якому з державного бюджету винні близько 10 млрд гривень компенсації різниці в тарифах за стримування міською владою тарифів на тепло; який щорічно напряму й за запитом найнеобхіднішого передає допомогу військовим підрозділам ще на близько 10 млрд гривень .

Перерозподіл витрат дефіцитного міського бюджету, в разі вилучення 10% податку на прибуток посеред року, призведе також до зменшення виплат вчителям і медикам з бюджету міста. Хоча в 2025 році на доплати вчителям Київ передбачив 2,4 млрд гривень, а на медичне забезпечення киян, виплати медикам 6,5 млрд гривень, ці суми можуть бути зменшені через зменшення дохідної частини бюджету міста за ініціативи народних депутатів України.

Але й це ще не все.

Вилучення коштів з бюджету Києва вдарить по всім тимчасово окупованим громадам і тим, що знаходяться в зоні бойових дій, бо забере кошти в людей, які виїхали з рідних громад і проживають в Києві як ВПО.

Київ прийняв 425 000 офіційно зареєстрованих ВПО, які отримують з міського бюджету соціальні виплати разом з іншими киянами.

На соціальний захист в Києві передбачено в 2025 році 9,9 млрд гривень, для всіх категорій за різними програмами – ВПО, дітям з інвалідністю, ветеранам, членам родин загиблих, зниклих безвісті, тих хто в полоні, киянам в складних життєвих обставинах.

Київ додатково допомагає близько мільйону людей.

В кожного з мільйона киян держава може забрати живі гроші в разі вилучення податку на прибуток з бюджету Києва.

Отже, в законопроєкті №13439-3 народні депутати України пропонують забрати гроші  у військових підрозділів й у соціально незахищених киян для того, щоб ….

Для чого?

Очевидно, що не для людей, а проти киян.

Очевидно, що таке вилучення послабить силу українських військових і зробить мільйон киян біднішими.

Очевидно, що вилучення з порушенням законів коштів в Києва стане яскравим виховним моментом для всіх громад, які напряму допомагають військовим, мешканцям і одна одній.

Зменшення допомоги військовим і зменшення доходів мешканців Києва, інших громад з зони активних бойових дій жодним чином не допоможе Україні перемагати агресора.

А отже, Верховна Рада України схвалила єдине правильне рішення 31 липня 2025 року – залишила гроші киянам, проголосувала за законопроєкт №13573 і виділила 412,3 млрд гривень на грошове забезпечення й постачання військових.

Оксана Продан для Української правди

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави», – гарантує стаття 3 Конституції України.

Правоохоронна функція забезпечується правоохоронною системою, яка зобов’язана захищати права громадян, бізнесу, посадовців місцевого самоврядування.

На жаль, останнім часом забагато випадків, коли для захисту прав одних іменем закону порушуються права інших.

Кримінальні провадження розслідуються роками, відповідно слідчі дії щодо бізнесу, посадових осіб нескінченні.

Правоохоронні органи публічно звітують не про вироки, не про захищені права, не про збережені для держави чи постраждалих суми, а про реєстрацію проваджень й проведені обшуки та затримання.

Правоохоронна система сьогодні сприймається не як захисник, а як рейдер, – через необґрунтовані звинувачення, недоведеність справ у судах, безпричинні звинувачення, які відбуваються повсюдно та безкарно.

Давно знівельовані проведені реформи в поліції, нещодавно відмінені конкурси в прокуратурі – питання не до правоохоронців, а до народних обранців, які проголосували за відміну позитивних змін і не запропонували натомість іншої правозахисної політики.

В січні 2025 року Асоціація міст України, а це 1073 громади з усіх регіонів України, звернулись до Президента України як до Гаранта Конституції щодо захисту права громадян на місцеве самоврядування, демократію та справедливість та навели приклади тиску на посадовців муніципалітетівпри проведенні процесуальних дій правоохоронними органами

«Місцеве самоврядування є основою демократії та важливою частиною захисту незалежності України під час повномасштабного вторгнення, сильним місцевим самоврядуванням ми відрізняємось від путінської росії», – зазначено в Зверненні.

Представники бізнесу все частіше заявляють про рейдерство через кримінальне переслідування, про що зазначив академік Богдан Данилишин у статті «Як захистити роботодавців та бізнес: особливості кримінального правозастосуванння в Україні».

Український Forbes оприлюднив вражаючі данні, які стримують інвестиції в Україну разом з агресором: у 2023-2025 роках 77% кримінальних справ проти бізнесу не дійшли до суду.

Слідство публічне, без меж і строків – вбиває репутацію, довіру до бізнесу й влади; обшуки, вилучення, затримання, накладення арештів – зупиняють операції, призводять до втрати людей, виробництв і надходжень до бюджетів всіх рівнів, до зменшення обороноздатності всієї країни.

Все частіше переслідують юристів, які захищають від свавілля.

Це ще більше підриває засади правової держави, де адвокати мають спеціальні процедури захисту професійної діяльності саме для забезпечення повсюдного захисту прав.

Бізнес шукає захисту в міжнародному арбітражі.

Україна все частіше стає відповідачем у справах про незаконне втручання в бізнес.

За незаконні дії представників влади платять українські платники податків, ми з Вами.

Органи місцевого самоврядування звертаються до міжнародних інститутів, які супроводжують реформи в Україні на шляху до Європейського Союзу.

Європейські партнери звертають увагу на порушення демократичних принципів, Європейської хартії місцевого самоврядування й імітацію Україною виконання її зобов’язань.

Через відсутність позитивних змін в реалізації прав і розвитку демократії втрачаємо тут і сьогодні, а також можливості на майбутнє, ми з Вами.

Ми з Вами втрачаємо всередині країни – права, захист, кошти, надходження бюджетів, надію…

Тому маємо діяти.

Маємо бути готовими законом обґрунтовувати кожну свою дію, самостійно чи (та) з юристами.

Оприлюднювати всі порушення з боку правоохоронців і взаємну підтримку в захисті прав з дотриманням закону всіма учасниками процесів.

Продовжувати працювати на відновлення довіри між органами державної влади, місцевого самоврядування та суспільства, що розпочалося 31 липня 2025 року з визнання Верховною Радою України необхідності дотримання закону та демократичних принципів.

Обʼєднуватись якнайбільше для допомоги військовим підрозділам заради нашої Перемоги.

Обʼєднуватись для збереження та розвитку всередині України бізнесу, місцевого самоврядування, демократії, спроможності перемогти зовнішнього агресора.

Джерело

Європейці радять чітко розмежувати повноваження, зміцнити відповідні внутрішні структури муніципалітетів, забезпечити пропорційну систему нагляду за місцевими органами влади відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування. Такі положення передбачені в Ukraine Facility одним реченням, отже мали б проводитись одночасно.

В затвердженому Урядом України Плані для Ukraine Facility ці положення розділені на два індикатори – зміна територіальної організації виконавчої влади та розмежування повноважень. При цьому зміну організації виконавчої влади Уряд бачить через переформатування місцевих державних адміністрацій в органи префектурного типу з метою організації домірної системи забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування. А також обіцяє забезпечити координацію територіальних органів центральних органів виконавчої влади при реалізації державної політики на місцях. А потім, через рік, запланував забезпечити оптимальне розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Отже, поки в Україні всі підтримують один одного заявами й деклараціями про єднання, Європа об’єднала свою невійськову фінансову допомогу Україні в Ukraine Facility й профінансує державу виключно в разі проведення Україною реформ, які повинні зберігати демократію та наближати країну до спроможності забезпечити себе саму. При цьому оцінювати проведення реформ європейці будуть за індикаторами, запропонованими Урядом України. І навіть не зважаючи на те, що План Україна розроблявся з порушеннями Регламенту й частково “перекрутив” Ukraine Facility, наші партнери його підтримали й фінансують.

Що ж Україна?

План Україна, підкреслю, готували в порушення Регламенту Ukraine Facility, зазначені європейцями реформи виписали наче й ті, але не зовсім.

Зважаючи на те, що гроші даватимуть за умови здійснення реформ, центральна влада робитиме все для виконання індикаторів. То ж ми маємо докладати максимум зусиль для реалізації потрібних Україні змін, а не профанації, адже нам з вами жити в умовах, які сьогодні створюються тими реформами.

Україна стоїть зараз перед вибором шляху: згортання або продовження реформи з децентралізації. Це важливий вибір для кожного українця та наших партнерів, бо сильне місцеве самоврядування це обов’язкова умова демократії.

Одним з індикаторів виконання Україною Плану в блоці “Децентралізація та регіональна політика” є набрання чинності законодавством щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні. План передбачає, що в першому кварталі 2025 року буде прийнято якийсь, без конкретного номеру проєкту, Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про місцеві державні адміністрації” та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні”, підзаконні нормативно-правові акти для його імплементації.

Зверніть увагу – до кінця березня мають бути прийняті закон і підзаконні акти до нього.

Вже березень, закону немає, а отже навіть технічно прийняти до нього нормативку з дотриманням законодавства неможливо, індикатор вже зірвано.

Більше того.

В Парламенті сьогодні відсутній зареєстрований законопроєкт, який би виконав завдання, визначене навіть українським Планом, не кажучи вже про Ukraine Facility. Немає жодного законопроєкту, який би забезпечив “переформатування місцевих державних адміністрацій”, як це обіцяла зробити Україна.

З 2020 року в Верховній Раді України зареєстровано проєкт №4298, яким народні депутати України намагаються запровадити нагляд за місцевим самоврядуванням й який має довгу не дуже гарну історію постійних маніпуляцій й порушень Регламенту Верховної Ради України.

Чомусь парламентарі вирішили саме ним “виконати” свої зобов’язання, хоча про цей номер в жодних документах не згадано.

Але й цей законопроєкт, після негативної оцінки експертів, почали вчергове доопрацювати тільки в лютому 2025 року, за місяць до закінчення строку на прийняття закону й підзаконних актів до нього.

25 лютого 2025 року Підкомітет з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування вчергове переглянув до другого читання проєкт Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про місцеві державні адміністрації” та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні”, реєстр. №4298. Що там схвалили, ніхто, крім головуючого, не бачив. При прийнятті рішення конкретних норм з проєкту не озвучували й постатейно за них не голосували. Тому аналізувати можемо редакцію, яку народний депутат України надіслав в Асоціацію міст України й яка розглядалась Підкомітетом.

З тексту нової редакції проєкту №4298 зрозуміло, що року, який минув з дати розгляду Комітетом попередньої версії, зауваження до якої надали Конгрес Ради Європи (посилання на Висновок та Правління Асоціації міст України), парламентарям для підготовки законопроєкту, необхідного для муніципалітетів, продовження реформи з децентралізації й виконання Ukraine Facility, не вистачило.

Розглянута Підкомітетом редакція №4298:

• жодним чином не вирішує поставлені Ukraine Facility завдання. Адже державні місцеві адміністрації не реформуються, в них зберігаються галузеві повноваження. Відповідно це не координація, а повноцінне управління. До управління додається право нагляду та зупинки без суду рішень муніципалітетів. Ця сукупність ставить під загрозу реалізацію рекомендації європейців щодо громад-юридичних осіб;
• зберігає норми, до яких висловлював застереження Секретаріат Конгресу Ради Європи щодо великої кількості повноважень МДА в різних сферах (пункти 59, 62 Висновку Ради Європи). Більше того, нова редакція проєкту №4298 відтерміновує на невизначений час реалізацію іншого індикатора – про розмежування повноважень. Ніхто ніколи не віддасть добровільно таку мережу тиску на місцеве самоврядування, яка створюється цією редакцією проєкту №4298;
• ігнорує всі зауваження Асоціації міст України та згортає реформу з децентралізації.

Необхідно звернути увагу, що автори законопроекту свідомо перенесли всі відверто негативні для України і кожного українця норми в прикінцеві та перехідні положення. Зроблено це з метою ошукати як європейських партнерів, так і українських громадян. Вже середина березня, а на сайті Парламенту відсутня офіційна версія нової редакції проєкту №4298, яку автори вчергове пропонують Парламенту до розгляду. Розрахунок на те, щоб ніхто в Україні та ЄС не встиг прочитати проєкт в цілому до його розгляду. Так вже “крутили” в цьому ж Комітеті з законопроєктами №5655 й №9559-д, де задекларованими позитивними намірами прикрили відверто недопустимі норми. Тому ці законопроєкти не підписані Гарантом Конституції.

Дуже коротко про суть нової редакції законопроєкту №4298 авторства народного депутата України В. Бєзгіна, яку проголосував Підкомітет під головуванням В.Бєзгіна:

• в кожній області створюється новий регіональний орган нагляду, видатки на який ляжуть на плечі кожного платника податків;
• новий орган нагляду буде 27-м в списку контролерів і наглядачів за громадами й посилить народну мудрість: “Де хазяйок шість – там нема що їсть”;
• новий орган одночасно регулюватиме галузеві питання, призначатиме керівників підприємств, реалізовуватиме державну політику в регіоні, контролюватиме місцеве самоврядування й матиме право зупиняти рішення місцевих рад без суду.

Очевидно, що запровадження запропонованої редакції №4298 суперечить всім зобов’язанням України в частині продовження реформи з децентралізації, порушує Європейську хартію місцевого самоврядування та повертає умови самоврядування в норми до Революції Гідності, в часи регіоналів.

Чи можна таке приймати?

Однозначно ні.

Не варто навіть виносити на Комітет, зважаючи на відсутність проєкту на сайті, висновків до нього європейських партнерів та однозначний негативний висновок Асоціації міст України з постатейними експертними зауваженнями.

Чи Україна вже втратила можливості Ukraine Facility через проєкт №4298?

Ні, але втрачає.

Як виправити ситуацію?

Народним депутатам України, справді зацікавленим в продовженні розвитку місцевого самоврядування, необхідно внести до Верховної Ради України короткий законопроєкт для створення домірної системи забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування, як це передбачено в індикаторі Плану для Ukraine Facility. Яким встановити обов’язок місцевих адміністрацій координувати 26 контролюючих територіальних органів виконавчої влади при реалізації державної політики. Та навести лад в існуючій системі нагляду й контролю, в якому сьогодні одна рука не знає, що робить інша, й обидві тягнуться за батогом до місцевого самоврядування.

Маємо продовжувати реформу з децентралізації одночасно з боротьбою проти агресора. Тому вже сьогодні потрібно створити в Комітеті відкриту робочу групу для підготовки комплексного законопроєкту про розмежування повноважень, який є наступним, на 2026 рік, індикатором в цій сфері. Маємо перемогти росію та зберегти демократичні надбання, щоб не перетворитись в дракона.

Оксана Продан, радниця Голови Асоціації міст України, народний депутат VII–VIII скликань

Джерело

Яка мета таких дій? Які це може мати наслідки, як для органів місцевого самоврядування, так і держави загалом? Радіо Свобода зібрало інформацію про це.

Міські голови Дрогобича, Трускавця, Борислава і кілька голів територіальних громад у Львівській області отримали адміністративні протоколи від місцевих ТЦК за невиконання мобілізаційних завдань.

Мер Дрогобича Тарас Кучма розповів Радіо Свобода, що має сплатити 34 тисячі гривень штрафу:

«Такі дії розцінюю, як тиск на місцеві органи влади. Нам вручили протоколи за невиконання мобілізаційних завдань, які нам якимось чином поставила районна військова адміністрація. На основі яких розрахункових даних, якими методами ми мали це виконати? Це наближення до білоруського варіанту. Я бойовий офіцер і мені цікаво, як поліція і працівники ТЦК мене хотіли доставляти в ТЦК? У п’ятницю я був на зустрічі з віце-прем’єр- міністром в Києві. Про свою відсутність повідомив керівництво ТЦК, але очільник ТЦК звернувся до поліції з вимогою примусово доставити мене до центру. Я прийшов в Дрогобицький ТЦК у понеділок, мені вручили протокол»

Звернення Асоціації міст України

Асоціація міст України оприлюднила звернення до президента Володимира Зеленського, в якому мовиться, що на органи місцевого самоврядування продовжує посилюватись тиск, з порушенням «законодавства, процедур і справедливості при проведенні процесуальних дій правоохоронними та судовими органами проти голів невеликих громад».

У зверненні, зокрема, наводяться такі факти:

«Голову Нетішинської міської ради Олександра Супрунюка за ініціативи Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області відсторонюють від виконання обов’язків на 60 діб з домашнім арештом за купівлю муніципалітетом дронів для військових підрозділів.

Голову Дрогобицької міської ради Тараса Кучму за ініціативи Дрогобицького районного ТЦК примусово доставляють з застосуванням органів поліції через відзначення в громаді Дня Соборності.

Голову Ірпінської міської ради Олександра Маркушина арештовують на 60 діб або пропонують внести 30 мільйонів гривень застави за законний виїзд за кордон батька-одинака, в дворічного сина якого померла мама.

Це тільки частина випадків першого місяця поточного року, коли штучними справами органів державної влади громади позбавляють обраних мешканцями керівників»

В Асоціації міст України наголошують, що системний тиск на місцеве самоврядування послаблює громади й Україну в цілому, а отже призводить до послаблення країни у війні з агресором, робить складнішим шлях до перемоги.

«На рівні Верховної Ради у різних законах повиписували купу зобов’язань саме на місцеве самоврядування. Але якщо читати те, що написано в законі, тоді треба розформовувати ТЦК, бо чим тоді вони там займаються? Є військова обласна адміністрація, районні, які повинні займатися питаннями безпеки. Місцеве самоврядування повинно займатися питаннями організації роботи послуг для населення і допомогти де потрібно. Якщо голову громади, в повноваженнях якого є організувати життєдіяльність міста, притягують до відповідальності за те, що не виконав чужі обов’язки, це дико. Незалежно від виборів, сила активних людей з низу заважає створенню недемократичного режиму. Живуть уже виборами і намагаються неугодних мерів залякати», ‒ вважає Оксана Продан, радниця Голови Асоціації міст України.

Законодавство про повноваження

Згідно з порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабміну України від 16 травня 2024 року №560З, обов’язок забезпечення організації оповіщення та призову громадян покладається на органи місцевого самоврядування.

Забезпечення організації оповіщення та призову в частині повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад передбачає:

• отримання розпорядження про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів;
• видання акту про проведення оповіщення;
• доведення до відома підприємств та установ, а також населення розпорядження про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів;
• оповіщення резервістів і військовозобов’язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання, шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
• повідомлення про результати оповіщення та відмову від отримання повісток, інформування про прибулих внутрішньо переселених осіб;
• забезпечення прибуття резервістів і військовозобов’язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору.

Органи місцевого самоврядування, згідно зі статтею 33 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», разом з іншими державними органами забезпечують функціонування системи військового обліку.

У Постанові Кабміну від 30 грудня 2022 року №1487 сказано про ведення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад персонально-первинного обліку призовників, військовозобов’язаних, резервістів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, згідно з цією постановою, забезпечують:

• ведення персонально-первинного обліку в разі відсутності ТЦК та СП;
• взяття на персонально-первинний військовий облік громадян, які прибули на нове місце проживання;
• виключення з персонально-первинного військового обліку громадян під час їх вибуття;
• виявлення осіб, які проживають, і не перебувають у них на персонально-первинному військовому обліку;
• здійснення звіряння не рідше одного разу на рік облікових даних карток первинного обліку призовників.

Закон «Про військовий обов’язок та військову службу» передбачає відповідальність керівників та інших посадових осіб органів місцевого самоврядування у вигляді штрафів. В особливий період від 34 000 до 59 500 гривень за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

«Як ми можемо виконати на третій рік війни план мобілізації? Має бути певний ресурс. А звідки його обрати? Розумію, що районна військова адміністрація зі стелі написала, скільки потрібно мобілізувати чоловіків, скільки надати техніки. Як я маю тягнути людей? Яким чином доставити мобілізованого? Я можу діяти лише у рамках чинного законодавства, коли у мене немає поліції, армії.

Ми розносимо повістки, у нас працює відділ дуже добре. Але часто за місцем реєстрації ніхто не проживає, багатьох будинків немає в реальності, як вказано в повістці. Одному з мерів було сказано, що напишемо другий протокол, а вже третій це кримінальна справа. Так знищують органи місцевого самоврядування. Такі команди дають антиукраїнські сили. Це була команда від певних осіб, всі включились у вибори і неугодних треба забрати. Районні військові адміністрації перетворились на штаби. Районні адміністрації займаються шкідництвом і пишуть скарги на підприємства, які не виконують мобілізаційні завдання. З них знімають статус критичності», ‒ розповідає у коментарі Радіо Свобода мер Дрогобича Тарас Кучма.

У 2023 році президент Володимир Зеленський заявив про звільнення всіх керівників ТЦК за підсумками перевірки і що ці посади обіймуть люди з бойовим досвідом. Тоді було відкрито понад 100 кримінальних проваджень щодо посадовців ТЦК та СП, а також оголошено 33 підозри керівникам обласних, районних і міських ТЦК, працівникам ВЛК.

Таке рішення президента послідувало після скандалу в Одесі щодо тодішнього керівника ТЦК, родина якого під час повномасштабної війни придбала на іспанському узбережжі нерухомості та автівок на мільйони доларів. Слідство стверджувало, що такі статки несумісні з офіційними доходами.

Після заміни керівників ТЦК не бракувало гучних скандалів через дії його окремих працівників.

«Коли хтось починає говорити про проблеми мобілізації, то треба починати з серпня 2023 року, коли всіх керівників ТЦК звільнили. Хтось дуже вправно підсунув Президенту випадок із керівником Одеського ТЦК, дійсно по якому є провадження, і тоді всіх під один гребінець зачесали. Півтора року вже існують проблеми з мобілізацією. З одного боку, треба пам’ятати, що завдяки активності муніципальних органів влади в перші тижні повномасштабного вторгнення були організовані добровольчі формування територіальних громад. Влада, а вже неодноразово звучало, що відповідальність за мобілізацію несе особисто Президент, який підписує Указ, має зрозуміти, що популярних рішень у цій сфері не залишилось. Можна обговорювати параметри призовного віку, шукати різні перспективи, але намагатися знайти крайнього ‒ це високий шанс вийти у пошуку винних на себе. Чим швидше це зрозуміють люди, які ухвалюють рішення, тим краще буде для всіх. Місцеві голови на собі змушені нести різні тягарі непопулярних рішень і владі це не подобається. Такий тиск на мерів, який бачимо сьогодні, дуже «тхне Януковичем»», ‒ вважає політолог Євген Магда.

Мер Дрогобича Тарас Кучма повідомив Радіо Свобода, що оскаржить протокол і штраф ТЦК у суді. А ще вважає, що проблеми, які виникли з мобілізацією, одні органи влади намагаються перекинути на інші, як кажуть з «хворої голови на здорову».

Однак така ситуація знову ж таки шкодить і репутації ТЦК, більшість працівників в яких військовослужбовці, які мають бойовий досвід і пройшли важкі бої, випробування і були поранені.

Джерело

В етері “Суспільне Студія” Оксана Продан радниця Голови Асоціації міст України пояснила, чому влада міста, яке щодня під обстрілами та за яке точаться бої планує витрачати кошти на благоустрій, освіту, культуру. Далі — пряма мова.

У бюджеті прописані кошти на благоустрій: що це за видатки

“Благоустрій в розрізі витрат — це розчищення завалів, це прибирання наслідків обстрілів. Це, на жаль, йде в одному класифікаторі і йде як благоустрій. Тому там цифра така велика.

А коли ми говоримо про культуру і освіту, на яку йдуть витрати не тільки в Покровська, а в абсолютно всіх громадах, які перебувають в зоні активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, — мова йде про людей, які продовжують надавати або освітні послуги, або онлайн підтримувати мешканців громади, які виїхали, які залишаються в Україні або навіть за кордоном на зв’язку зі своєю громадою і з Україною. Це ті люди, які забезпечують зв’язок виїхавших з відповідною громадою. Щоб вони потім, після деокупації, туди повернулися. Це заробітні плати людям. В основному це заробітні плати працівникам тих підприємств, які виїхали сьогодні з міста.

Перше з чого виходить громада і начальник ВА Покровська робить все, щоб Покровськ продовжував бути. Це витрати на заробітну плату, це витрати на утримання тих чи інших об’єктів. І сьогодні насправді люди продовжують отримувати зарплату”.

Бюджет Покровської громади міг бути меншим на 34%

“Ми змогли відстояти 34% бюджету Покровська, які планували забрати як реверсну дотацію. Коли готували державний бюджет на цей рік, то планувалося вилучити в Покровська 34% бюджету як реверсну дотацію. Вони залишилися в бюджеті громади. І сьогодні ці кошти дійсно можуть піти або заробітні плати, або утримання тих об’єктів, які сьогодні вцілілі.

На благоустрій у громадах в зоні бойових дій, на жаль, велика частина коштів йде на благоустрій, тому що треба щось робити на території.

І ці гроші це далеко не те, за що варто критикувати військову адміністрацію Покровська. Начальник МВА ухвалює це рішення. Але є 26 органів, які контролюють місцеве самоврядування і начальника військової адміністрації”.

Чи справді Покровськ може розраховувати, що у бюджет надійдуть податки у понад 500 млн гривень

“Якщо не буде податків не буде коштів. І ми розуміємо, що ці кошти йдуть на щось таке термінове. Податки наврядше там будуть, бо Покровськ віднесений до прифронтової території, і бізнес там не зобов’язаний сплачувати ні податок на землю, ні податок на нерухоме майно і цих коштів в бюджеті не буде.

Але коли розраховують бюджет — це ж математика. «Ніхто не дивиться за вікно коли працюють з цифрами бюджету» — ми так іноді шуткуємо про Мінфін. Так само коли формується бюджет, беруться дані минулого року, вони корегуються, але все одно їх треба брати. Так само і реверсна дотація. У Покровська Міністерство фінансів пропонувало вилучити 34% як у громади, яка начебто багата. Ми з вами розуміємо, що під обстрілами багата громада не може бути апріорі. Але цифри показувати Мінфіну інше”.

Що буде, якщо Покровська громада не використає кошти

“Бюджет складається з декількох частин. Одна частина – це кошти, яка сама громада заробляє, це бізнес і податки, які навряд у Покровська будуть. І друга частина — це субвенції, які перераховуються державою на виконання тих чи інших державних делегованих повноважень місцевого самоврядування.

Кошти власні залишаються в громаді. Але сьогодні говорити в Покровську про збільшення податків на жаль немає підстав. А державні кошти, які даються як субвенція, вони повертаються, якщо не були використані, до державного бюджету. Якщо не були заплачені зарплати, якщо не було освітніх процесів ці кошти повертаються до державного бюджету”.

Я впевнена, що цей бюджет адекватний, але невиконуваний. Важливо розуміти Покровськ перебуває в зоні бойових дій.

Джерело

Не втрачати тих, хто залишився 

Скільки нині виїхало з України?

Отож – як є: держава, очевидно, в умовах російсько-української війни переживає демографічну кризу. І однією із ключових її складових є питання вимушених переселенців, які перебувають за кордоном.

За словами Оксани Жолнович, міністерки соціальної політики, нa вільній території України нині лишається близько 31 мільйона громадян. За даними міністерства: п’ять мільйонів українців тепер перебувають за межами країни і ще п’ять – лишаються на окупованих територіях.

Водночас Олександр Гладун, доктор економічних наук, керівник відділу демографічного моделювання і прогнозування Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, цю цифру уточнює. Він говорить, що за межами держави зараз більш ніж 6,7 мільйона громадян. Близько п’яти мільйонів, дійсно, перебувають у країнах західного світу. Але, твердить, є ще приблизно 1,2-1,3 мільйона, які перемістилися до Білорусі і Росії.

Хоча і в цих цифрах теж не можна бути впевненими абсолютно, уточнює експерт: «Ми допускаємо, що ця оцінка трохи завищена. Бо дані українських прикордонних служб менші десь на два мільйони», – каже Гладун. Але за дужками лишаються громадяни, які нелегально перетнули кордон. Їх порахувати найважче.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом на листопад 2024 року, за межами держави по всьому світу перебуває 6 785 900 українських громадян. Також організація окремо зазначає, що близько 50 тисяч українців опинилися в Білорусі. А ще УВКБ ООН інформує, що Росія повідомляє про 1,2 мільйона українців, які прибули в країну з початку повномасштабної війни. Утім, уточнює: ця статистика не включає подальших переміщень та й загалом ці дані складно перевірити.

Та якою методологією не користуйся, а кількість все одно виходить значна. І дуже відчутна. Особливо якщо враховувати питання кадрового голоду, про який так часто говорять в Україні впродовж останнього року. До речі, Сергій Ніжинський, правозахисник, один із організаторів форуму і член ради з міграційного права Асоціації правників України, стверджує, що перші ознаки відтоку кваліфікованих кадрів були відчутні ще з 2014 року, тепер же це помітили у всіх сферах.

Як зробити так, аби українців не лишилося 25 мільйонів?

Оксана Жолнович наголошує на тому, що в 2022-му з України евакуювалися передовсім жінки репродуктивного віку і діти. Це значить, що держава втрачає двічі: не тільки тих громадян, які вже поїхали, а і дітей, яких вони потенційно могли би народити в майбутньому. Якщо так триватиме, як прогнозують – є загроза, що до 2050 року в Україні лишиться 25 мільйонів громадян, припускaє Інститут демогрaфії. І ця цифра насторожує навіть із економічних і соціальних міркувань.

Погоджується із скaзaним і представник НАНУ Олександр Гладун. Він каже, що Євростат (European Statistical Office) описує структуру українською міграційної хвилі так: дві третини – це жінки, третина – чоловіки. Але тільки 6% з них – це особи, старші від 64 років.

Виходить, саме старші люди частіше залишаються в Україні. Добре це чи погано – питання дискусійне, каже Дарія Марчак, перша заступниця міністерки соціальної політики України. Вона ж згадує, що загальне старішання європейських націй Світовий банк називає ознакою добробуту. От тільки в українському контексті, каже, це не так працює.

Спеціалісти міністерства наголошують, що має місце значне навантаження на Пенсійний фонд. Інститут демографії уточнює, що воно було відчутним і до повномасштабного вторгнення. Тепер же різко загострилося. Окрім того, статистика фіксує і зменшення навантаження на навчальні заклади:

«Згідно з дослідженням, в Україні залишаться п’ять-сім дітей в перших класах, по п’ять-шість хлопців в старших класах… Ну це виклик, і ми повинні не боятися про це говорити», – наводить досить промовистий приклад Ніжинський. Скорочення числа учнів в школі – значить скорочення числа студентів, а в майбутньому – кваліфікованих спеціалістів.

Де жити?

Український підприємець і громaдський діяч Валерій Пекар, якого в ЗМІ часто називають футурологом, зазначає, що тема людського капіталу в Україні не може мати простих вирішень. Її треба розглядати комплексно. І наголошує: питання не тільки у поверненні, а іще в мотивуванні тих, хто лишається тут.

«Ми зацікавлені, аби возз’єднання українських сімей відбувалось тут, на українських теренах, а не там, за кордоном. І це залежить від того, настільки тут буде безпечно, як будуть врегульовані питання житла та іншої інфраструктури, питання економічної свободи, наявності робочих місць і можливості відкрити мікробізнес», – наголошує Пекар.

І питання житла тут, безумовно, є критичним. Оксана Продан, радниця голови Асоціації міст України, наголошує, що потенційно з наступного року ціла верства населення може поповнити нову міграційну хвилю з України. Мова про внутрішньо переміщених осіб. Адже, каже, держава цього року перестала відшкодовувати орендну оплату за житло в значному обсязі.

«Ці люди уже з березня думають, як їм жити. Сьогоднішнє регулювання і забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом фактично виганяє людей з країни», – каже радниця Продан. Експертка наголошує на потребі фіксувати і розширювати мелітопольський експеримент.

Мелітопольський експеримент полягав у тому, що для встановлення факту знищення житла використовували супутникові знімки. І тривав лише з 14 листопада 2023-го до 14 лютого 2024-го.

Продан також нагадала на форумі, що своєї черги на розгляді у ВРУ від квітня чекає законопроєкт №11161, що передбачає внесення змін до нинішнього закону «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій». Де, cеред іншого, зaконотворці пропонують спрощену систему фіксaції збитків і низку уточнень стосовно житлa і мaйнa, яке перебуває нa досі окуповaній території чи в зоні aктивних бойових дій. Це, на думку експертки, теж може мати і доволі відчутний демографічний ефект.

Що говорить держава?

Більшість кроків із покращення демографічної ситуації прописали в Стратегії демографічного розвитку, яку місяць тому вже схвалили і Верховна Рада, і уряд. Вона сформулювала так зване бачення «України, в якій хочеться жити». Але експерти наголошують, що в документі мало конкретики, і якою має бути ця Україна – описується доволі абстрактно. А отже, свій комплекс першочергових дій багато присутніх на форумі спеціалістів у різних галузях описують по-своєму.

Міністерка Оксана Жолнович, наприклад, говорить про важливість комунікації з тими, хто виїхав. Адже, на її думку, багато хто порівнює європейську дійсність, яку має тепер, із відчуттям жаху і відчаю, який прожили в лютому 2022-го. Тому силу Жолнович вбачає, поміж іншим, і в можливостях електронних сервісів.

«Всі роблять акценти на виплатах, коли говоримо про соціальну політику. Але мова йде також і про доступність сервісів, і піклування. Ми зараз хочемо запустити Центри життєстійкості, що дасть можливість тим людям хоч і дистанційно, але з домом поспілкуватись, поділитись своїми відчуттями, бо вони прожили величезну складну дорогу, вони покинули все», – каже посадовиця.

Центри життєстійкості задумані як безбaр’єрний простір, у якому фахівці надаватимуть психосоціальну підтримку окремим особам та сім’ям, які цього потребують. Від січня 2024 року уряд ухвалив порядок організації діяльності цих устaнов нa території Укрaїни, cтворення яких було ініціaтивою Міністерствa соціaльної політики. Тепер їх нaмaгaтимуться впровaдити і для укрaїнців зa кордоном.

Міністерка також наголошує на проєктах для внутрішньо переміщених осіб в Україні: послуги муніципальних нянь для дітей, програма підтриманого проживання і догляду для літніх осіб. Не останню роль займає перегляд поняття соціального житла і питання пільгового кредитування на придбання власних помешкань, вважає вона. Жолнович каже, що в цьому питанні починає тісну співпрацю з Міністерством інтеграції. І це, на її переконання, дасть можливість втримати тих, хто може поїхати.

Що стосується створення Міністерства єдності, місія якого начебто має полягати в поверненні українців, то це питання вже обговорюється не перший місяць.

Міністерка соціальної політики каже: щойно будуть окреслені списки повноважень для нової структури, її відомство готове буде розробляти варіанти взаємодії, адже питання біженства зараз кроссекторальне і залежить від уміння взаємодіяти на різних рівнях. Коли це буде – наразі невідомо.

Однак 19 листопада президент Володимир Зеленський під час виступу у ВР анонсував, що реалізувати ідею планують уже до кінця року.

«Маємо створити спеціальний орган центральної виконавчої влади – Міністерство об’єднання українців, яке буде займатися справами глобальної української спільноти не поміж інших справ, а цілеспрямовано. До кінця року представимо на затвердження кандидатуру міністра», – сказав очільник держави.

Що пропонують незалежні експерти?

Правозахисник Сергій Ніжинський вважає, що рятівним для збереження населення є робота зі студентами, заохочення їхньої залученості до громадського сектора: «Зараз з четвертого курсу студенти думають, як виїхати за кордон. Виходить, ми готуємо людей на експорт?! Їх треба заохочувати до обговорення, залучати їх в робочі групи. Коли вони дотичні до відбудови, вони відповідальні за неї. Так вони захочуть тут залишитись, одружитись, відповідно, зробити все, щоб діти теж тут працювали, але мають виконуватися, як і в Ізраїлі, оці всі безпекові вимоги (ідеться про cуворий порядок дій кожного громадянина в рaзі обстрілів, дотримaння прaвил безпеки, реглaментовaних держaвою – ред.)».

Громадський діяч Валерій Пекар наголошує на потребі вибудови цивілізованого суспільства, у якому буде комфортно жити: «Ця тема є дуже комплексною, вона складається із проблеми соціалізації ветеранів, із проблеми подолання стереотипів на робочому місці поділом на професії чоловічі, жіночі й таке інше. І до цього додається проблема взаємодії з українською діаспорою, з тими, хто виїхав і не буде повертатися. Хто вони нам? Ким ми їх вважаємо? І коли настане час для діалогу?».

Спеціалісти Інституту демографії можуть лише приблизно відповісти, скільки українців готові повернутися. Звичайно, це дані на сьогодні, і незрозуміло, наскільки їх можнa ввaжaти нaдійними зa нaйменших змін. На питання, чи точно українці хочуть залишитися в Європі поза межами України, близько 25% відповідають ствердно. Інша чверть ще вагається.

«Коли закінчиться війна – люди почнуть практичні рішення ухвалювати. Вони будуть дивитись на житло, можливість роботи в Україні, на наявність соціальної інфраструктури для дітей, саме для дітей, навчальні заклади. Вони будуть порівнювати з тією ситуацією, що мають за кордоном», – додає представник НАНУ Олександр Гладун. І ключове питання: на чию користь спрацює те порівняння.

І нacaмкінець: згідно з дослідженнями, навіть якщо закінчиться війна, є ціла верства опитуваних, для якої важливо, у яких кордонах для України вона закінчиться. Якщо країна поверне кордони 1991 року, то назад приїде на чверть більше людей.

«Бо вони розуміють, що в кордонах 2022-го – це просто відкладена війна, що вона знову до нас повернеться», – робить висновок доктор економічних наук Глaдун.

Джерело