Лекція Мелані Вервір, посла з особливих доручень Державного департаменту США
з глобальних жіночих питань, в
Українському Католицькому Університеті, м. Львів,
12 листопада 2012 року

Мені надзвичайно приємно знову приїхати в Україну, бути в цьому прекрасному місті, і особлива честь для мене бути тут в Українському католицькому університеті. І сьогодні мені дуже приємно бути з вами. Мої бабусі й дідусі – як з маминої так і з батькової сторони – народилися в Україні (промовлено українською).

Ця країна завжди займає особливе місце в моєму серці. Мої бабусі та дідусі приїхали до США з цього регіону у першій хвилі імміграції з України на початку двадцятого століття – понад 100 років назад. Як дитина, яка зростала в україно-американський сім’ї у часи холодної війни, знаю, що ми завжди пам’ятали про пригноблення, яке відчував український народ, але ми, як й українці тут, вірили, що свобода одного прекрасного дня переможе.

Між нашими двома країнами існують міцні зв’язки, і не в останню чергу, завдяки одному мільйону українським американцям. Проте, найміцнішим нашим зв’язком є цінності, які ми поділяємо.

Мені приємно бути сьогодні тут разом з великим другом України, одним з наших найкращих дипломатів послом Джоном Теффтом – Послом США в цій країні.

Я вперше побувала у Львові з тодішньою Першою леді Гіларі Клінтон у 1996 році, всього за кілька років після того, як Україна стала незалежною. Вона тоді зазначила: «Навіть в умах невимовного жахіття народ України, живучі під совєтським пануванням, не здавався. Навпаки, ви знайшли найкращий щит проти гноблення – ви стали на шлях до демократії.» Навіть тоді – понад 15 років тому, коли багато з вас були дуже молодими – ми відчували таку відданість демократії у всіх з ким ми зустрічалися тут.

Я добре пам’ятаю, начебто це було вчора, як нас привітав у Соборі Св. Юра дуже показний молодий теолог, котрий ще не був висвячений у сан священика. Ви добре знаєте його – це Борис Гудзяк. Навіть тоді він займався послугами для людей з особливими потребами і продовжує це робити тут сьогодні. Перебування у Соборі нагадало нам про боротьбу проти гноблення пережиту Українською греко-католицькою церквою, котра стала Церквою Новомучеників на кілька довгих десятиліть і була змушена піти у підпілля.

Із місця, яке було свідком найгірших проявів людської природи, ви стали місцем, що розширює коло гуманності. Цей університет пов’язаний з історією такої боротьби. Сьогодні ви маєте честь бути першим католицьким університетом, відкритим на території колишнього Совєтського Союзу, і першим університетом греко-католицької церкви.

З моменту заснування Українського католицького університету (УКУ) десятиріччя тому ви стали центром академічної досконалості, визнаним завдяки своїм суворим інтелектуальним стандартам, етичним принципам, моральному баченню, громадському духу, і місцем, де формуються та плекаються майбутні лідери.

Владика Борис одного разу так описав УКУ: «центр культурною думки і формування нового українського суспільства на основі поваги до людської гідності…місце, яке дихає повітрям свободи на повні легені і прагне прокласти ваш шлях до майбутнього.»

Вчора я мала можливість оглянути це університетське містечко і зустрітися з кількома вашими керівниками. Те, що відбувається тут, є насправді досвідом перетворень і для студентів і для викладачів. Тарас Шевченко писав: « В своїй хаті, своя й правда, і сила, і воля.» В Україні ми знаходимо їх тут в Українському католицькому університеті.

Дозвольте мені висловити мої вітання новому Апостольському Екзарху. Владики Бориса немає тут, тому що він в Америці збирає допомогу цьому університету, якому він так відданий. В мене немає жодних сумнівів, що він й надалі робитиме все, що може для університету на свої новій посаді.

Я приїхала до вашої країни у визначальний момент – коли ваша молода демократія перебуває на роздоріжжі. Як зазначив уряд Сполучених Штатів, недавні парламентські вибори і виборча кампанія стали кроком назад для України. Вони були пронизані порушеннями, фальсифікацією результатів в кількох місцях, залякуваннями, використанням державних ресурсів на користь кандидатів від правлячої партії, а також політично вмотивованими засудженням та ув’язненням лідерів опозиції, як Юлія Тимошенко, що не дало їм можливості змагатися у цих виборах.

Не так давно Владику Борисові та цьому університетові було висловлено попередження про участь студентів у протестах. Якби таких дій не було припинено, то це були б утиски, які підривають демократичні цінності, свободу віросповідання, академічні свободи і права людини. Думаю, що нам треба прийняти близько до серця те, що Владико Борис сказав тоді, тому що це є орієнтиром для дня сьогоднішнього.

«Ми здібні на більше, ніж ми думаємо,» казав він. «Це не вперше, коли ми в кризі; Україна не вперше в такому стані. У теперішній ситуації є не лише виклики і небезпеки, а також є і величезні можливості.» І саме про можливості я хочу говорити з вами сьогодні, і зокрема, про два шляхи, якими ви насправді можете вплинути на ситуацію.

По перше, заклик до громадянськості.

Демократію характеризують, як щось безладне. Вона потребує терпіння, важкої праці, постійного навчання та пильності. Демократія це те якими ми є та як ми живемо. Це ті цінності, якими, за спостереженнями французького політичного мислителя Алекса де Токвілля, керувалися в Америці з перших днів її історії. Він дав їм назву «звички серця», що мають передаватися з покоління в покоління.

Коли мої дідусі та бабусі багато років тому перебралися в Америку з України, вони принесли з собою такі цінності, як вміння служити громаді, віру в краще майбутнє, тверду віру та дух оптимізму, що допомогло їм створити українську організацію самопомочі у США у 1894 році. Це була організація, схожа на ті, що існують сьогодні та допомагають у навчанні та задоволенні соціальних потреб громад-емігрантів – від забезпечення доступу до кредитування для відкриття свого бізнесу до курсів англійської мови, аби їхні діти могли краще адоптуватися в країні. Попри всі виклики, які повставали на новій землі – вони робили чудові речі – будували школи й церкви, були справжніми лідерами громадянського суспільства, носіями змін.

Кожне покоління мусить дивитися в обличчя викликам своєї епохи. Ви – найяскравіші представники вашого покоління. Ви станете молодими професіоналами та громадськими активістами, такими, котрих я багато зустрічала в Україні як під час цієї поїздки, так і в минулому, які роблять вашу країну іншою.

Мене завжди надихають ті активісти, що борються з корупцією, пропагують толерантність, підтримують ідею жіночої рівності, релігійну свободу, борються за вільні демократичні інституції та верховенство права, підтримують підприємництво, економічні реформи, навчальні програми, працюють з людьми з особливими потребами, та роблять багато інших справ. Де б була ця країна без їхніх зусиль? Україна досягла багато за 20 років незалежності, та ще багато роботи треба виконати.

Як ви розумієте, рішення уряду визначають не тільки майбутнє країни, але й ваше майбутнє. Держсекретар Клінтон нагадала нам, що суспільства рухаються вперед, коли «громадяни мають змогу й право трансформувати спільні інтереси у спільні дії, направлені на загальне благо.» Здорова демократія залежить від здорового суспільства, залежить від кожного з вас. Я сподіваюся, що ви скористаєтеся можливістю зробити все, що тільки зможете у наступні місяці й роки.

По-друге, я сподіваюся, що ви працюватимете над тим, щоб підвищити рівність жінок. Статус жінок в Україні і світі є справою не тільки моралі і правосуддя, але це є економічним, соціальним та політичним імперативом. Допоки усі жінки у світі не отримають повні права та будуть спроможними брати участь у економічному та політичному житті країни на рівні з усіма, прогрес та добробут будуть малодосяжними.

Свідчення цього незаперечні. Коли жінки вільні у тому, щоб розвивати свої таланти і потенціал, отримані від Бога, все суспільство може виграти від цього. Прогрес нації залежить також і від прогресу жінок.

Демократія без участі жінок суперечить визначенню самого терміну.
Коли участь жінок у виборчій посаді на будь-якому рівні – місцевому, обласному, національному – обмежується, ми обмежуємо не тільки їх, але й усе суспільство позбавляється їх талантів, досвіду та перспективи, які так важливі для ефективного уряду і розумної суспільної політики, які впливають на кожного. Розчаровує те, що тільки 13% кандидатів від головних партій під час парламентських виборів, були жінками.

Напередодні, у Києві я зустрічалася з трьома жінками – членами парламенту, представницями від трьох політичних партій. Вони разом утворили парламентську фракцію, аби зосередитися на ключових питаннях, важливих для жінок, які, напевно, не були б представлені в парламенті взагалі. А сьогодні вранці, тут у Львові під час моєї зустрічі з губернатором я дізналася, що він призначив жінок очолити адміністративні райони, включаючи і той, де розвинена видобувна галузь. Це – прогрес.

Більше того, дуже прикро, коли політичні лідери роблять заяви про жінок, які принижують і не поважають жінок.

Це також той випадок, коли різнобічно розвинена економіка залежить від повного внеску жінок. Коли вони розпочинають власну справу, розвивають бізнес і беруть участь у загальному трудовому процесі, вони не тільки примножують свій прибуток та прибуток своєї сім’ї, але також розвивають економіку країни та утворюють робочі місця.
Сьогодні є безліч даних та досліджень, що доводять позитивне співвідношення між участю жінок в економічному житті країни та добробутом і економічною конкурентоспроможністю країни.

За даними Світового банку гендерна рівність – це розумна економіка. Я щойно повернулася з Варшави, де мій уряд зараз проводить конференцію на підтримку жінок-підприємниць з усього регіону, в тому числі з України, Молдови, Білорусі та Польщі, оскільки ми визнаємо виключну важливість просування жіночого підприємництва заради процвітання всіх країн. Україна стикається з серйозними економічними проблемами, і тут має бути зроблено більше для заохочення і підтримки участі жінок в економічних процесах як на робочому місці, так само й у стартовому та зростаючому бізнесі.

У наш час, коли запобігають торгівлі людьми та експлуатації, коли права жінок захищені, нації є стабільнішими і безпечнішими. Насильство проти жінок ніколи не повинно розглядатися як просто особиста справа або проблема культури. Це злочин, і винні мають бути притягнуті до відповідальності.

Посада, яку я займаю в моєму уряді є безпрецедентною для нашої країни. Президент Обама і Держсекретар Клінтон створили цю посаду, аби відобразити і підкреслити важливість питання жінок у зовнішній політиці США. Наші основні питання економіки, безпеки та захисту навколишнього середовища не можуть вирішуватися без участі жінок на всіх рівнях суспільства.

Жіночі питання повинні стосуватися всіх, і я сподіваюся, що вони будуть важливими для всіх вас. Є простий факт – жодна країна не може процвітати, якщо залишає половину свого населення осторонь.

Як було сказано: «Деякі люди бачать речі такими, якими вони є, заламують руки, впадають у відчай і запитують: чому це відбувається?" Інші бачать речі такими, якими вони могли б бути, як наприклад, ті можливості, про які говорив Владико Борис, і вони кажуть: «Чому ні?"

Ви – не такі звичайні люди, які будуть робити надзвичайні речі, щоб змінити свою країну. США залишаються відданими справі допомоги Україні, як це було впродовж останніх 20 років, на її шляху до зміцнення демократії. Ми з вами на цьому шляху.

Ви були і повинні залишатися моральною силою, яка випрямляє вигини історії і веде до моральної справедливості. Згадуючи слова вашого національного гімну: " А завзяття, праця щира свого ще докаже, ще на нашій Україні піснь гучна розляже". "Слава Україні"(промовлено українською).

Бажаємо вам всього найкращого і щасливої дороги.