НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

ІВЧЕНКО ВАДИМ ЄВГЕНОВИЧ

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5. Тел. 044-255-27-76,  e-mail:Ivchenko.Vadym@rada.gov.ua

 

 

Щодо проекту Закону України

про стимулювання

створення та діяльності

сімейних фермерських господарств №6490

Виробництво сільськогосподарської продукції у світі є джерелом доходів для 86% сільського населення планети та забезпечує роботою більше ніж 1,5 млрд. селян, які є членами дрібних селянських господарств.

За даними Світової Організації продовольства та сільського господарства (ФАО) понад 83% валового виробництва продукції тваринництва та понад 51% продукції рослинництва у світі виробляється у сімейних фермерських господарствах – найбільш поширеній формі господарювання у сільській місцевості. В світі більше ніж 570 млн. ферм, 500 млн. з яких належать до сімейних фермерських господарств, які виробляють 65% усієї сільгосппродукції.

Вага сімейних ферм в сільському господарстві Євросоюзу надзвичайно велика: біля 85% усіх ферм ЄС є сімейними, і обробляють біля 70% всіх сільськогосподарських земель.

В світовому масштабі сімейні ферми обробляють 85% сільськогосподарських земель в Азії, 83% — у Північній та Центральній Америці, 68% — у Європі, 62% — в Африці. Зокрема, у США вони обробляють 78% сільгоспугідь, виробляючи при цьому 84% усієї сільгосппродукції на суму близько 230 млрд. доларів.

Особливістю сімейного фермерського господарства є те, що громадянин-його власник одночасно є виробником сільськогосподарської продукції і власником доходів, одержаних від її реалізації.

Підприємству фермерського типу господарювання органічно притаманні екологічні функції, бо ферма є і місцем роботи, і територією проживання її власника.

Саме поєднання в сімейній фермі функцій власника землі і майна, керуючого виробництвом і найманого працівника стимулює зростання ефективності сільськогосподарської праці і результатів виробництва.

Аграрний сектор України дає майже 15% валової доданої вартості країни, є одним з основних бюджетоутворюючих секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить в середньому 20%, а у товарній структурі експорту – понад чверть, забезпечуючи перше місце на світовому ринку олії соняшникової, друге місце – за експортом зернових. Проте майже половина валової продукції сільського господарства сьогодні виробляється в господарствах населення.

Вітчизняний аграрний устрій характеризується своєю багатоукладністю, який умовно можна розділи на три групи (форми) сільськогосподарських товаровиробників: перші -  юридичні особи – сільськогосподарські підприємства (у тому числі агрохолдинги), які обробляють великі за площею сільськогосподарські землі (більше 500 га), та у своїй переважній більшості є високотоварними підприємствами, що зайняті у виробництві високоприбуткових та низько трудомістких галузях; другі – юридичні особи – фермерські господарства, які обробляють невеликі за площею сільськогосподарські землі (до 500 га), та які, в першу чергу, забезпечують продукцією внутрішній – національний ринок; треті – громадяни – самозайняті, малі форми господарювання, які займаються виробництвом у трудомістких та низькорентабельних галузях, серед яких значна частина є особисті селянські господарства. Саме такі домогосподарства, в своїй переважній більшості, зайняті у розвитку нішових культурах, виробництві органічної продукції, продукції тваринництва, скотарства, свинарства, вівчарства, козівництва, в тому числі молочного та м’ясного, а також кролівництва, індиківництва, овочівництва і вирощувані багаторічних насаджень (садівництво, виноградарство, ягідництво).

В Україні, на відмінну від країн ЄС, за останні десятиліття так і не було створено інституційних, інтеграційних, податкових, соціально-економічних та інших рамок і умов саме для останньої групи сільськогосподарських товаровиробників (громадян, малих форм господарювання). Також не було не забезпечено взаємовигідних зв’язків між всіма формами сільськогосподарських товаровиробників, який би забезпечив розвиток всіх форм господарювання, та їх конкурентоспроможність.

Щорічне 10% скорочення кількості працевлаштованих у сільськогосподарських підприємствах селян призвело до ситуації, за якої у 2017 році зберіг роботу лише кожен десятий. Тобто, самозайнятість населення у власних господарствах продовжує (і надалі буде) відігравати важливу соціально-економічну роль як у сфері продовольчої безпеки держави, так і сфері зайнятості та забезпечення доходів і розвитку сільських територій. При цьому, не враховуючи той фактор, що переважна більшість навіть працевлаштованих сільських громадян, у вільний час займаються веденням особистого селянського господарства.

За даними вибіркового опитування сільських домогосподарств Держкомстатом України у 2016 році 14,7% (що еквівалентно 653 615 господарствам з 4 450 947 від їх загальної кількості) мають чітко виражену товарність у трудомістких напрямах виробництва сільськогосподарської продукції (та/або утримують дві і більше дійні корови, три та більше свиней на відгодівлі, п’ять і більше дійних кіз, п’ять і більше бджолосімей, 0,5 га багаторічних насаджень або овочів відкритого ґрунту мають в середньому 2,2 га ріллі). Зважаючи, що середня статистична чисельність самозайнятих осіб у таких господарствах рівна 3,3 особам (при 2,4 у середньому по всіх сільських домогосподарствах України), загальна чисельність самозайнятих осіб в цій категорії сільських господарств перевищує 2,16 млн. осіб і вони є найвагомішою складовою соціально-економічного устрою сільської місцевості і, разом із 44,5 тисячами зареєстрованих фермерських господарств, які не використовують найману працю, є прообразом фермерства по європейській моделі.

Разом із тим, саме ця категорія серед інших сільськогосподарських товаровиробників стикається із найбільшою за кількістю та глибиною проблем у своєму господарюванні та взаємовідносинах на ринку. Лише незначна кількість зайнятих в них має сільськогосподарську освіту. Кредитні ресурси є також найменш доступними саме для цієї категорії господарств, однією із головних причин цього є їх низька заставоспроможність.

Особливі механізми у спрямуванні прямої підтримки і оподаткуванні сімейних та інших малих фермерів країн ЄС регулюються не лише на національному рівні, але і на рівні ЄС (Директиви 112/2006 та 1307/2013 Ради Європи). Така політика щодо малих сільських господарств є невід’ємною частиною політики сталого розвитку сільської місцевості.

На сьогодні набув чинності Закон України 1067-VIII від 31.03.2016 «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання та створення діяльності сімейних фермерських господарств».

З іншого боку, у Податковому кодексу України залишається не врегульованою  можливість реєстрації платником податків, який здійснює свою діяльність саме у формі сімейних фермерських господарств, тобто вичерпної легалізації їх діяльності з боку держави – не забезпечено. А отже, продовжують знаходитись не в рівних конкурентних умовах у порівнянні з фермерськими та іншими сільгоспвиробниками та не мають можливості виходу на організовані ринки і реалізовувати на них результати свої праці за легальними схемами і ринковими цінами. А отже, вони змушені збувати продукцію за мізерними цінами та неофіційними каналами реалізації, які не передбачають відповідного відображення в системі статистики та сплати належних обов’язкових платежів, що в свою чергу, призводить до відсутності пенсійного та соціального забезпечення таких громадян.

Обсяги неофіційного (фактично – тіньового) ринку у секторі селянських господарств в останні роки суттєво зростають – за експертними оцінками, по овочах він перевищує 80%, м’ясу – 60%, молоку – 40%. При цьому, ще декілька років тому дані показники були на 10-15 відсоткових пунктів нижчими.

До сьогодні вважається, що діяльність всіх селянських господарств з виробництва сільськогосподарської продукції орієнтована переважно на споживання продукції всередині самого господарства. Не враховуються суттєві структурні зміни, які відбулись в останні десятиріччя в стані цієї сукупності виробників, – майже кожне четверте із них господарство підвищило рівень своєї товарності і більш ніж 80% своєї продукції виробляє для продажу, а не для власного споживання. З одного боку така діяльність має соціальну спрямованість, це сфера отримання доходів сільськими жителями, для багатьох з яких це є єдиним реальним джерелом доходів формування сімейних бюджетів, з іншого – за рахунок даного сектора держава досягає належного рівня продовольчої безпеки.

Поряд з тим, слід зауважити, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 року №275-р, «Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік», Урядом, серед  пріоритетних дій визначено підвищення конкурентоспроможності малих й середніх сільгоспвиробників, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю.

12 жовтня 2016 року у Комітеті ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин відбулись комітетські слухання на тему: «Трансформація агропромислового комплексу України. Стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств та їх оподаткування», за результатом яких було підготовлено і 1 листопада 2016 року схвалено Рекомендації Комітету.

На виконання даних Рекомендацій було сформовано робочу групу при Комітеті Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин з підготовки змін до законодавства України щодо створення сприятливих умов для розвитку сімейних фермерських господарств, склад якої 22 грудня 2016 року було схвалено Комітетом. До складу відповідної робочої групи увійшли як народні депутати України – члени Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, так і представники ЦОВВ (Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство фінансів України), також до складу робочої групи було залучено науковців, галузеві асоціації, міжнародних партнерів, сільських голів та практиків.

За результатом проведених робочих нарад даною робочою групою при Комітеті було розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (реєстр. №6490 від 24.05.2017), який зареєстровано 20 народними депутатами із більшості фракцій Верховної Ради України як членами Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, так і членами Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики.

Проектом Закону пропонується внести зміни до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України з метою стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств, зокрема:

1. Надається можливість фізичним особам-підприємцям, які організували сімейне фермерське господарство, бути платниками єдиного податку четвертої групи – отримати статус сільгосп товаровиробника.

2. Встановлюються критерії для ідентифікації сімейних ферм організованих на основі діяльності фізичної особи-підприємця, а саме:

- виробнича діяльність провадиться виключно в межах адміністративного району за місцем реєстрації ферми;

- обсяг доходу не перевищує 1,5 млн. грн.;

- площа угідь та/або земель водного фонду яка перебуває у власності та/або у користуванні – до 20 га;

- не використовують працю найманих осіб, крім членів своєї сім’ї;

- мають виключний перелік видів економічної діяльності – КВЕД (комбінована діяльність у тваринництві і рослинництві, тваринництво, вирощування багаторічних культур, овочів і баштанних культур, коренеплодів, льону, тютюну, конопель, рослин для висаджування, зернових культур, допоміжна діяльність у тваринництві і рослинництві, післяурожайна діяльність та прісноводне рибництво – аквакультура, а також види переробної промисловості – м’яса, консервування, виробництво молочних продуктів, кормів для тварин, борошномельно-крупяної промисловості).

- диверсифікація діяльності (можливість продажу власновиробленої продукції через власні пункти роздрібної торгівлі).

3. Встановлюються податкові стимули та преференції для державної реєстрації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства на основі діяльності фізичної особи-підприємця, а саме:

- сплата у половинному розмірі ставки єдиного податку (лише у разі наявності до 2 гектар угідь);

- спрощення обліку – податкова звітність лише один раз на рік;

- з метою їх становлення та укріплення встановлюється тимчасовий, до 1 січня 2028 року, мораторій на проведення контролюючими органами заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності сімейних фермерських господарств.

4. Унормовується процедура проведення державної реєстрації сімейних фермерських господарств.

5. Визначаються види державної фінансової підтримки сімейних фермерських господарств, а саме:

- пільговий порядок сплати єдиного соціального внеску сімейними фермерськими господарствами за рахунок коштів, передбачених у Держбюджеті на підтримку сільгосптоваровиробників, із зарахуванням повного страхового стажу;

- пільгове кредитування для придбання сільськогосподарських земель, тварин, техніки, обладнання та будівництва виробничих приміщень і споруд;

- безкоштовні навчальні, дорадчі (консалтингові), інформаційно-консультаційні послуги щодо порядку проведення державної реєстрації, діяльності, ведення бухгалтерського обліку та державної підтримки;

- надання бюджетної або спеціальної тваринницької дотації сімейним фермерським господарствам за наявності експлуатаційного дозволу, отриманого відповідно до Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

19 жовтня 2017 року законопроект №6490 було розглянуто на засіданні Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин і одноголосно прийнято Рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти даний законопроект за основу та направити Рішення Комітету до Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, Комітету ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення для якнайшвидшого його розгляду, як невідкладного для сталого розвитку сільського господарства та сільських територій, оскільки реалізація його норм призведе до легалізації сімейних фермерських господарств та набуття ними статусу фізичної особи-підприємця – виробника сільськогосподарської продукції та відповідно забезпечить їм повноцінну участь в соціально-економічному житті громади та держави.

У зв’язку з вищезазначеним, Мінагрополітики та Мінфін підтримало даний проект Закону, оскільки реалізація його норм призведе до легалізації сімейних фермерських господарств та набуття ними статусу фізичної особи-підприємця – виробника сільськогосподарської продукції та відповідно забезпечить їм повноцінну участь в соціально-економічному житті громади та держави.

Враховуючи надзвичайну важливість і суспільну значимість даного законопроекту, вбачається необхідність включення до порядку денного найближчого засідання Комітету з питань податкової та митної політики питання розгляду проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (реєстр. №6490 від 24.05.2017), як першочергового для сталого розвитку сільського господарства та сільських територій України.

Додаток: Зважені дані вибіркового обстеження сільськогосподарської діяльності населення в сільській місцевості станом на травень 2016 року на 10 аркушах.

З повагою,

Народний депутат України,

Заступник голови Комітету ВРУ з питань

аграрної  політики та земельних відносин                                    ІВЧЕНКО В.Є.