600 мільйонів євро від Євросоюзу. Вже восени Україна чекає на частину чергового траншу. Ще стільки ж європейські партнери пообіцяли перерахувати згодом. Та щоб отримати гроші, Україна має виконати низку умов. Серед них – уже традиційна – боротьба з корупцією. Які ще вимоги висуває Європа? Розповість Лариса Зубенко.

Один мільярд двісті мільйонів євро. Саме стільки може отримати Україна від Євросоюзу.

Олег Пендзин, економіст:

Плюс – це те, що там є достатньо дешевий кредит, там 0,125% річних.

Та й термін кредитування немалий. Аж 15 років. Але аби отримати цю позику – є умови. Транш ділиться на дві половини – по 600 мільйонів кожен. Перший – Україна зможе отримати, коли депутати ратифікують угоду – наприкінці серпня. Другий надійде лише у разі виконання додаткових вимог.

Олег Пендзин, економіст:

Там є традиційні умови для ЄС, для МВФ, пов’язані із боротьбою із корупцією, пов’язані із прозорістю наших державних закупівель.

Вимоги експерти умовно поділили на чотири блоки – управління держфінансами, покращення бізнес-клімату, зміни у судочинстві та реформи.

Оксана Продан, голова ВО малого та середнього бізнесу “Фортеця”:

Весь перелік вже стояв перед Україною рік тому, два роки тому, зараз про них говорить ЄС, рік тому на них посилалися, коли говорили про угоду з МВФ. Це мінімізація корупції, це прозорість відносин між бізнесом і державою.

І мінімізувати корупцію має новий наглядовий орган. Його в Україна саме мають створити. Імовірно, замість ДВФ.

Тетяна Острікова, експерт з економіки:

Європейські партнери наполягають на тому, щоби була ліквідована ДФС, що ми маємо створити незалежний аналітичний орган фінансових розслідувань. пропонується створити орган, який буде мати ознаки політичної залежності, адже планується, що він буде не в сфері підпорядкуванню Мінфіну, як цивільного органу. А він буде саме правоохоронним, з доступом до усіх реєстрів і усіх баз даних

Тож чи буде орган, який стежитиме за прозорістю бізнесу – сам прозорим? Поки питання. Зрештою, як і інструменти контролю бізнесу. Приміром, найбільш очевидний та здавалось би, простий: касові апарати. Зобов’язати всіх підприємців їх встановлювати – влада хоче давно. Навіть компенсувати витрати обіцяла. Але й тут є свої але:

Тетяна Острікова, експерт з економіки:

Касові апарати для всіх видів діяльності можуть спричинити додаткові ризики, додаткове адміністративне навантаження на підприємства – і витрати на його придбання і витрати на його обслуговування, для цього начебто пропонувалася програма але не так сталося, як гадалося в нашій податковій службі, не розробили програмного забезпечення.

Та й чи варто вручати касові апарати всім? Це – питання навіть і в країнах нашого кредитора – в Європі. Приміром, Бельгія. Тут касові апарати зробили обов’язковими для всіх ресторанів та готелів, лише 5 років тому. Вони – надійно захищені від несанкціонованого втручання – мають спеціальні чорні скриньки. Доступ до них має податкова інспекція.

Чорна скринька знаходиться ось тут позаду. І як ви бачите, вона має свій серійний номер.

Для дрібних торговців – касові апарати не обов’язкові.

Буян, власник продуктового магазину:

Тут у Бельгії, якщо ми щось продаємо, то маємо задекларувати це на 100%. Тож я стараюсь усе робити правильно – з касовим апаратом вести облік легше.

Реєструвати кожну операцію продажу зобов’язує закон. Як саме це робити – у паперовому журналі, в електронному або ж за допомогою касового реєстру – підприємці вирішують самі. І податкова їх перевіряє 3-4 рази на рік. Найменші неточності чи підозри у шахрайстві – це штраф від 500 євро до кількох десятків тисяч.

Тож виходить, річ не в апаратах, а в сумлінності і підприємців, і тих, хто їх контролює.

Джерело