Проблема результативного ухвалення ініційованих законопроектів залишається актуальною для більшості депутатів Верховної Ради. Лише 18 народних обранців можуть похизуватися тим, що хоча б один з чотирьох законопроектів їхнього співавторства набув чинності. У даному матеріалі з серії “3 роки Верховній Раді” Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала голосування депутатів.
Від скликання до скликання у стінах українського парламенту реєструється все більша кількість законодавчих ініціатив. Такі результати аналізу Громадянської мережі ОПОРА. Якщо під час ІІІ скликання Верховної Ради було внесено 6 046 ініціатив, то вже під час ІV скликання їхня кількість становила 7 587. За час VI скликання було зареєстровано 8 159 ініціатив, натомість лише за три роки нинішнього VIII скликання було внесено 10 470 проектів законів та постанов. Варто відзначити і наступний факт: якщо український уряд завжди вносив приблизно однакову кількість ініціатив (від 909до 844), а активність Президента навіть зменшилася (з 304 до 152ініціатив), то саме народні депутати стали головними авторами (кількість ініціатив зросла з 4 833 до 9 474) все більшої кількості проектів законів та постанов. Таким чином, з огляду на вже існуючі статистичні дані, парламент навіть фізично не зможе розглянути всі подані ініціативи. Томублизько третини зареєстрованих законопроектів у парламенті нинішнього скликання досі опрацьовуються в профільних комітетах.
Окремим важливим питанням є також кількість прийнятих законопроектів у різних скликаннях парламенту. З цього приводу можна зазначити наступне. Якщо у кількісному співвідношенні під час кожного скликання приймалась приблизно однакова кількість законопроектів (у межах 800 ініціатив), то у відсотковому відношенні Верховна Рада нинішнього скликання значно відстає. Так, у період ІІІ скликання чинними стали 28% законопроектів, IV – 23%, VI – 20%, натомість VIII – лише 12%.
Якщо говорити про безпосередній показник “депутатської успішності” за три роки роботи Верховної Ради VIII скликання, то понад чвертю прийнятих законопроектів свого співавторства можуть похизуватися лише 18 народних обранців: Гліб Загорій, Олександр Грановський, Олександр Третьяков, Костянтин Жеваго, Олексій Порошенко, Вікторія Сюмар, Богдан Онуфрик, Андрій Павелко, Сергій Пашинський, Артур Герасимов, Ольга Бєлькова, Наталія Кацер-Бучковська, Сергій Куніцин, Ольга Червакова, Максим Єфімов, Оксана Корчинська, Ігор Алексєєв та Олег Велікін.
У свою чергу, за кількістю прийнятих законопроектів лідерами стали: Віктор Галасюк (48 ініціатив), Олег Ляшко (41), Максим Єфімов (27), Віктор Кривенко (26), Оксана Продан (24), Олександр Третьяков (22), Іван Вінник (22), Вадим Івченко (20), Ганна Гопко (19) та Тетяна Острікова (19).
Боротьба із законодавчим спамом
Проблема результативного ухвалення поданих законопроектів залишається актуальною для більшості депутатів Верховної Ради. Але чи можливо якось покращити процес проходження законопроектів?
дана законодавча ініціатива може значною мірою скоротити кількість законопроектів, які першочергово розглядатимуться в комітетах.
За підрахунками ОПОРИ, ініційовані законопроекти мають таку кількість ініціаторів:
Народні депутати України, безумовно, зловживають правом індивідуальної законодавчої ініціативи. Нерідко ініціатори проектів законів навіть і не намагаються шукати підтримки своїх колег, вважаючи, що вже сам факт реєстрації проекту є свідченням ефективності їхньої депутатської роботи. І тому цей законопроект є актуальним, спрямованим на вирішення проблеми надмірної кількості індивідуальних законодавчих ініціатив. Але, на мою думку, знайти голоси у депутатському корпусі на підтримку проекту №6640 буде надзвичайно важко.
Кожна депутатська фракція має внутрішні групи впливів, які об’єднані спільними інтересами чи тяжіють до окремого політичного лідера. Складно уявити, що невеликі групи впливів де-факто відмовляться від можливості самостійно, без узгодження з іншими депутатськими середовищами вносити законодавчі ініціативи. Такий підхід може бути неприйнятним і для невеликих депутатських фракцій. Вони будуть побоюватися фактично втратити можливість самостійно просувати власні законопроекти на рівні профільних комітетів, враховуючи проблеми із партійною чи фракційною дисципліною окремих депутатів, цим фракціям доведеться консультуватися з депутатами інших фракцій, що політично може бути неприйнятним.
Тому, на мою думку, законопроект №6640 пропонує цікавий підхід, але треба шукати прийнятні компроміси для прийняття парламентом результативного рішення із виконання Дорожньої карти щодо внутрішніх реформ та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України.
Олександр Клюжев
Аналітик Громадянської мережі ОПОРА
“Загалом, це – достатньо винахідливий варіант реалізації відповідної рекомендації №6 Дорожньої карти Європарламенту щодо внутрішніх реформ та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України (щодо спроби обмежити «цунамі» депутатських ініціатив).
З одного боку, зберігається гарантоване конституцією право на законодавчу ініціативу. А з іншого – це ускладнює потрапляння законопроектів у сесійну залу та комітети. На мою думку, законопроект №6640 розрахований на те, що депутати зможуть зберегти для себе такий пункт звітування, як подані ініціативи, й відповідно, ймовірно, підтримають таку новацію.
В той же час варто зазначити, що зібрати 20-25 підписів під своєю законодавчою ініціативою не так вже й легко, особливо якщо ти – позафракційний мажоритарник. Особисто я просто встановив би мінімальну кількість депутатів, необхідну для реєстрації законопроекту, змінами до Регламенту і через Конституційний Суд вирішував би конституційність такого кроку “.
Підписуйтесь!