Шановна Оксана Петрівна, Вам пише молодий науковець, аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Прошу Вас підтримати мою ініціативу щодо ратифікації Європейської конвенції з випробувань та клеймування виробів з дорогоцінних металів, оскільки це єдиний шлях відродження ювелірної галузі України та виходу українських ювелірних підприємств на міжнародні ринки. На жаль, депутати, до яких я зверталася по сьогодні, не були зацікавлені в підтримці мого проекту, оскільки не бачили «економічного інтересу для себе», й при цьому не враховували мій безоплатний “голий ентузіазм”.

 Через байдужість державних органів управління, Україна ризикує з 1 січня 2019 року втратити статус спостерігача при Постійному комітеті Конвенції (несплата внесків з 2013 року та систематичне ігнорування засідань комітету), втратити членство в Міжнародній асоціації пробірних служб (несплата внесків, ліквідація 2015 року Державної пробірної палати), а український ювелірний ринок – опинитися в міжнародній ізоляції та занепасти. Державна політика в сфері регулювання ювелірного ринку більше нагадує винищення та добивання того, що лишилось: посилення контролю фіскальними органами та перевірки, зростання податкового тягаря, ліквідація спрощеної системи оподаткування, руйнування успадкованої радянської бази технічних стандартів без запровадження міжнародних, що призводить до олігополізації та тінізації ринку, наявності значної кількості виробів, шкідливих для здоров’я людини.
Ратифікація Конвенції сприяла б :
1. реалізації експортного потенціалу галузі (який наразі нульовий) у 20 країн-учасниць Конвенції;
2. прийняттю міжнародних технічних стандартів та гармонізації законодавчої бази;
3. легалізації імпорту сировини – дорогоцінних металів та каміння органогенного походження;
4. залученню ПІІ, міжнародній виробничій кооперації (підряд, спільне виробництво тощо);
5. відіграла б протекціоністську функцію (оскільки Туреччина, Китай, Італія не є членами Конвенції);
6. здешевленню імпортованих ювелірних виробів на українському ювелірному ринку держав-учасниць;
7. модернізації галузі та появі нових гравців;
8. І, як результат, збільшенню податкових надходжень до бюджету за рахунок зростання доходів учасників ювелірного ринку, а не здирницької політики, що примушує виробників йти у «підпілля», займатися мануфактурним виробництвом й виробляти неякісну продукцію (або імпортувати її з країн, де взагалі відсутній пробірний контроль, як у Китаї).
На сьогодні, мене оточує певне коло співчуваючих людей, «нерішучих елементів», які вичікують, коли мене підтримає бодай один законотворець. А час спливає… Справа в тому, що ратифікація цього нормативного документу – єдиний і останній шанс вивести галузь з кризи. Якщо процес ратифікації не розпочнеться найближчим часом, у 2019 році надолужити втрачене буде неможливо. По-перше, Україна в особі Міністерства фінансів, демонструє свою неповагу до іноземних партнерів на світовому ювелірному ринку, які вже втомилися чекати. По-друге, Україна вже не відповідає багатьом параметрам, які є ключовими при наданні членства у Конвенції: наявність державної пробірної палати, приведення у відповідність до вимог Конвенції національної законодавчої бази, обов’язкова сплата внесків та участь у щорічних засіданнях. По-третє, ратифікація Конвенції є базовою необхідністю, фундаментом подальшої модернізації галузі, так би мовити відправною точкою.
Ювелірна галузь не є пріоритетною в економіці країни, однак це не означає, що її треба нищити, а талановитих майстрів примушувати до еміграції в країни, де цінують економічне розмаїття, а не вузьку направленість на сільське господарство та сектор ІТ.

На підтвердження наведених аргументів, надсилаю Вам свою наукову статтю, присвячену дослідженню кризових явищ в українській ювелірній галузі, а також звіт, що дає повну характеристику галузі та план дій по ратифікації Конвенції. Наукова стаття приймала участь у всеукраїнському конкурсі наукових статей від Української асоціації Римського клубу в травні-липні 2018, була високо оцінена членами журі та посіла призове місце.

З повагою,

Євгенія Кириченко